Афоризми Євгена Маланюка

А я мушу незморено-просто -
Смолоскипом Тобі Одній
Я — кривавих шляхів апостол —
В голубі невечірні дні.
 *****   

Безкриле серце не окрилити.
***** 

Власне в цій елліністичності душі, в "елладності" геополітичного положення між Сходом і Заходом треба шукати причин, чому Україна, "між двома силами" існуючи, не здобулась на більше, ніж бути плацдармом для боротьби цих сил.
  *****   

Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, – злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.
*****

 Знов на Богдановій дідизні
Історії свистять вітри,
Скрегочуть місяці залізні
Неповторимої пори.
*****
 

Малорос – це людина, яка капітулює ще до початку битви.
***** 

Малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Капітуляція ще перед боєм.
*****
 

Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі – Життя.
***** 

Напружений, незломно-гордий,
Залізних імператор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.
*****    

Нація — це невсипуща внутрішня "боротьба" сил формотворчих і ідеотворчих, з інертною масою ("більшістю") етносу.
*****    

Наша національна проблема – брак почуття ієрархії.
*****    

Необорима соняшна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську мідь?
***** 

Поезія має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.
***** 

Та недаром, недаром весь степ кістками засіян
І на кожнім хресті придорожнім розіп'ято біль.
Припонтійським степам породи степового Месію,
Мадонно Диких Піль!
 *****   

Та страшно, страшно жить минулим...
Будучина — сліпий туман -
Над мертвих днів глухим намулом
Ховає вогники оман.
***** 

Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об’єктивну трагічність української історії.
***** 

Чому стилетом був мій стилос
І стилосом бував стилет.
*****

 Що ж таке малорос?
Це — тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово, а — в наслідках, часом — і расово.
 *****   

Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її – поети.

Афоризми Василя Стуса

І сам собі постань законом,
І не вагайся, не блажи.. .
*****    

Будинки – філософи!
Наймудріші філософи.
Бо мовчать.
*****


В масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація – тільки несмак.
 *****     

Вітальні листи завжди приймаються одностайно.
 *****     

Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...
 *****     

Земля схожа на голову,
Тільки в ній більше цвинтарів.
*****
 
Злюмпенізованому людові поет віддає належне.
*****


 Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
*****


 Кожна Муза має свій вік.
*****


 Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.
*****
 
Лиш мати вміє жити,
Аби світитися, немов зоря. 

*****  

Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть.
*****  

Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже.
*****  

Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
 *****  

Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.
   *****   

Наш злочин – спів.
 *****  

Один лиш час і має совість.
 *****  

Пізнане розумом лишається непізнаним для людини, воно не стає її здобутком.
*****   

Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
   *****   

Право сильного ніби знімає з ужитку людську неввічливість.
    *****  

Ритм – тільки продовження, доувиразнення змісту.
   *****   

Розум – цей інструмент самоподвоєння людини, її самоусвідомлення і самооблуди, орієнтує нас у світі тільки приблизно.
    *****  

Самовисочіння людини – то єдиний спосіб збереження землі.
    *****  

Творчість – то тільки гримаса індивідуального болю.
   *****   

У невідоме дорога найближча.

*****   

Яка нестерпна рідна чужина!
   *****   

Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило.
    

Класик сучасної української дитячої літератури

Сьогодні виповнилося 85 років від дня народження класика сучасної української дитячої літератури Всеволода Зіновійовича Нестайка. Для багатьох українців його «Тореадори з Васюківки» – найулюбленіша книжка дитинства.

Як сам Нестайко писав, «коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше».    

Всеволод Нестайко "Тореадори з Васюківки"

6 клас

Літературний календар на лютий

4 лютого – 135 років від дня народження Климента Васильовича Квітки (1880— 1953), українського музикознавця, фольклориста

5 лютого – 165 років від дня народження Остапа Степановича Терлецького (1850—1902), українського літературознавця, публіциста, громадського діяча

 6 лютого – 185 років від дня народження Григорія Миколайовича Ге (1830— 1911), українського і російського письменника 

                       75 років від дня народження Олега Орача (Олега Юхимовича Комара) (1940), українського письменника

11 лютого – 345 років від дня народження Самійла Величка 
(1670—після 1728), українського козацького літописця

19 лютого – 110 років від дня народження Авеніра Калениковича Коломійця (1905—1937), українського поета

20 лютого – 110 років від дня народження Уласа Самчука               (1905—1987), українського письменника, журналіста (Німеччина)

                        95 років від дня народження Михайла Петровича Миценка (1920— 2001), українського письменника, критика

                        90 років від дня народженням Віктора Свободи (1925—1992), українського письменника, літературознавця (Велика Британія)

21 лютого – Міжнародний день рідної мови

22 лютого – 135 років від дня народження Осипа Турянського (1880—1933), українського письменника й літературного критика

                       115 років від дня народження Никифора Щербини (1900—1977), українського поета, освітнього діяча

24 лютого – 150 років від дня народження Івана Львовича Липи (1865—1923), українського письменника

                        50 років від дня народження Івана Володимировича Лучука (1965), українського письменника

25 лютого – 165 років від дня народження Володимира Григоровича Барвінського (1850—1883), українського письменника, публіциста, видавця

 27 лютого – 105 років від дня народження Федора Михайловича Потушняка (літ. псевд. Ф.Вільшицький, Ф.Пасічник) (1910—1960), українського письменника, етнографа, археолога, педагога

 28 лютого – 120 років від дня народження Михайла Гервасійовича Йогансена (1895—1937), українського письменника

Творчість моїх учнів

Вітаємо Наталю!

Лозінська Наталія посіла ІІІ місце в ІІ етапі обласного конкурсу юних літераторів Львівщини "Весняний легіт"

Тебе вінчали генієм країни

Тебе вінчали генієм країни,

Тебе вінчали дарунком із небес,

Тебе вінчали цілителем руїни…

Твоя ж душа немов побитий пес…

Родився ти в родині бідній.

Ти мріями історію писав,

Вуглинкою картини малював…

Земля украла матір рано,

І батько зліг,

Залишивши слова:

-         Ти, сину, будеш людиною великою

Або ж ледащо…

Та пам’ятай: таке воно ...життя…

Хотів учиться,

Та отримав лиш науку…      

Хотів боротися без сліз і без падінь.

Душа побита... й серце наболіле…

Життя навчило,

Як на світі жить.

Твої дороги – безліч поворотів.

Твої стежки – це досвід у житті.

Ніхто, крім тебе, ними не ходив.

Шукали, де кінець і де початки,

Але ніхто їх не знаходив.

Тебе вінчають вчителем мільйонів,

І багатьох із них ти вже навчив

На прикладі і досвіді народу,

Якому ти так віддано служив.

Віки ховали те, що дарував ти,

Та ми зуміли відшукати путь,

Стежиною крізь терни і до правди,

Аби навчитись, як на світі жить.

І світ брудний, і всі ми грішні люди…

І світ брудний, і всі ми грішні люди,

Насильство тут панує повсякчас.

Хтось трішки лиш, а хтось сильніше падав,

Хтось мало жив, комусь – вмирать.

Не бий її: вона... майбутня мати.

Її фігура лита кришталем.

Слова для неї наче танки і гармати,

І серце б’ється ритмами секунд.

Часи спливали, і мінялись ролі.

Здавалось, ми сильніші, але ні.

Жінки й надалі надто милі й кволі,

Хоч те ховається далеко в глибині.

Не бий її: вона ж  усе забуде..

Бо серце її лагідне й проща .

А ти навіки тепер грішний будеш,

Довіку її сльози пам’ята.

По колу

Зима ішла, шукаючи печалі.
Ховала біль в холоднії сніги,
Аби ніхто не бачив ті сліди,

Які ведуть до тихої весни...

Весна приходила негадано-неждано...
І оживляла  квіти навкруги.
Але з’являлись сум і печалі,
Які зима ховала у сніги...

Літо гаряче обпалювало крила.
Аби зцілити їх дощем,
Що так красиво і плаксиво,
Ховав той біль мокрим плащем...

А хитра осінь забирала сльози.
Збирала радощі і усмішки ночей...
Стихав той бунт, що все по колу носить.
Боявся вітру і заплаканих очей…

По дружбі

По дружбі тихо я скажу:

      -Бажаю вічності хвилину…

Та вічність промайне... як мить.

Тому її я берегтиму.

Я берегтиму час і сон,

Я заберу твій смуток, лихо…

Але та вічність втомлює не раз,

І смуток стиха тихо…

Впаду за вітром та й розіб’ю час,

І тихо прокричу я у простори:

-Щаслива ти була і будеш,

Тобі я обіцяю у сторіччя.

Лиш пам’ятай дві речі все життя:

Найважливішими є серце й руки,

Бо руки пам’ятають почуття,

А серце не забуде біль розлуки…

Говорімо правильно

Бажаючий   –  охочий
Ведучий учений – провідний учений
Вимірюючий пристрій  –  вимірювач
Вирізати апендицит   –    вирізати апендикс

Вищий учбовий заклад - вищий навчальний заклад
Він уперто працював   –  він наполегливо працював

Втратити свідомість   –   знепритомніти
Грошовий перевод    –  грошовий  переказ
Давайте писати - пишімо

До останнього часу   –   донедавна
Займати посаду   –   обіймати  посаду

Заказний лист   –   рекомендований  лист

Збити з толку   –   спантеличити
Здавати іспит - складати іспит
Керівника назначають   –  керівника призначають

Лишні слова   –   зайві  слова
Минулорічна практика  –   торішня практика
Навколишнє середовище   –   довкілля
Найкращим чином   –   якнайкраще
На куті вулиць   –  на розі вулиць
Наносити удар   –   завдати  удару

На слідуючий день   –   наступного  дня

Ноль градусів   –  нуль градусів
Обезболююче лікарство   –   знеболювальні  ліки

Область науки  –   галузь науки

Обмежуючий кредит   –   обмежувальний  кредит
Перевернути сторінку   –  перегорнути сторінку
Персидська мова   –  перська мова
Покладистий   –  поступливий, лагідний

Понести втрати   –   зазнати  збитків
Поставити питання ребром   –   поставити  питання руба

При відкритих дверях   –   при  відчинених дверях

Солодкоїжка   –  ласун, ласунка
Справа  тонка    –   справа делікатна.

У любому випадку  –   у будь-якому разі

Ткачиха   –  ткаля

"Українське обличчя" символізму

 Письменник Павло Григорович Тичина - один із найяскравіших національних письменників минулого століття, поет, поліглот. Часто зустрічається, що

Павло Тичина володів 14 мовами, проте в бібліотеці київського музею письменника зберігається близько 20 тисяч книг, які написані або мають позначки автора на 20 мовах. Він один з тих небагатьох, буквально одиниць, які уникли долі колег по творчому цеху - «розстріляного відродження», кольору української творчої інтелігенції.

Пам'яті Романа Петріва

                         

18 січня на 87-му році життя перестало битися серце Романа Петріва – уродженця Миколаївщини, громадського діяча, котрий до недавнього часу очолював Миколаївський  районний осередок Спілки політв’язнів, до недавнього очолював і Миколаївське об’єднання ветеранів війни;  автора  поетичних і прозових книг, зокрема поетичних збірок «Поетичні твори»(1992),  «Терен у полум’ї»(1997),  «Розчарована осінь»(2001), збірки новел «Звіти пам’яті»(2009), автора багатьох статей: «Подумаймо й зостановімося», «А що ж це була за перемога?», «Двадцятиліття незалежності», «Змарновані можливості», «Чому не вона?», «Пам’ять світить довго», «Свідки минулого», «Конституція та ідеологія: що головніше?», «Чи дочекаються воїни УПА державного визнання?»

Христос Хрещається!

Родовий відмінок часу

Українська мова характеризується використанням родового вiдмiнка iменникiв, щоб означити час. Росiйська мова знає в таких випадках прийменник iз знахiдним вiдмiнком iменника: „тої ночi“ — „в ту ночь“, „цього лiта“ — „в это лето“. Наведемо кiлька прикладiв iз класичної лiтератури й фольклору: „Одної ночi приснився менi сон“ (Марко Вовчок); „А чула ти, що сталося сеї ночi?“ (Леся Українка); „...малий Василько, якому тiльки цiєї весни пошили штани“ (С. Васильченко); „Накрили очi темної ночi, легше в могилi спочинув“ (народна пiсня).

Людина енциклопедичних знань

Серед учених початку XX ст., чиє життя було нерозривно пов'язане з Україною, дуже яск­равою особистістю є видатний сходознавець і сла­віст Агатангел Юхимович Кримський. Людина феноменальної пам'яті, глибоких знань і тонкої інтуїції. На запитання, якими мовами він володіє, жартував зазвичай, що легше перелічити ті, котри­ми він не володіє. Напружену працю вченого, педагога й адміністратора він поєд­нував із літературно-художньою творчістю, ввійшовши в історію україн­ської літератури як оригінальний поет і самобутній прозаїк.

"Закоханий у рідний край"

Закоханий у свій рідний край, чарівне Поділля, Євген Гуцало в одному з віршів про місця свого дитинства писав так:

Там встають усміхнені світанки, 

На схід сонця стеляться стежки, 

Там співають пісню подолянки 

І веселка воду п'є з ріки...

Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові на Вінниччині в сім'ї вчителів. Батькам доводилося переїздити з однієї сільської школи в іншу, і малий Євген із дитинства надивився подільської розмаїтої природи, наслухався співучих і щирих подолян.

Як і в багатьох ровесників, у пам'яті Євгена Гуцала назавжди залишилася війна, чорні дні окупації України гітлерівськими загарбниками.

Книжки роблять читачів більш розумними, людяними та соціально пристосованими

Читання художньої літератури розвиває розумові процеси. Такими підсумками дослідження поділилися американські вчені у свіжому номері наукового журналу Science. Науковці досвідним шляхом довели, що белетристика покращує цілий набір розумових здібностей людини. Зокрема, розвиває розумові процеси, важливі для складної сфери соціальних взаємин між людьми.

Дещо про частини мови

Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький. Правопис 1926 року іменник називав речівником.

Випередити іменник у кількості слів не в змозі жодна частина мови. В 11-томному „Словнику української мови” нараховується близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками дієслів удвічі менше.

Речення як мовна одиниця

Людина особливої вдачі

12 січня 1878 року народився Гнат Мартинович Хоткевич (літературний псевдонім: Гнат    Галайда)  -  український  письменник,  історик,  бандурист,  композитор,  мистецтвознавець,   етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. 

Інтерактивна картинка "Слово про Бориса Грінченка"

Про Всесвітній день увічливості

Сьогодні  в усьому світі з легкої руки ООН і ЮНЕСКО відзначають найувічливіше свято у році – Всесвітній день «Дякую».

Жодних традицій це свято поки не має. Єдина порада – «дякую» сьогодні треба говорити якомога частіше.

Психологи вважають, що жодного сакрального змісту слово «спасибі» не має.

Притча про материнську любов

…Жила в одному селі сім’я: батько, мати і двоє діточок - дівчинка і хлопчик. Жили дружно, у злагоді, не ледарювали - то й усе велося в господарстві. Аж якось тяжко занедужав хлопчик. Не відходять від його ліжка рідні, ладні небо йому прихилити, а зарадити біді не в силі. Нелегко батькові дивитися на муки своєї дитини. Вийшов він надвір, ходить по садку. Аж раптом побачив дивну білу постать і впізнав у ній Смерть. Вона прийшла, щоб забрати його сина.

Ментальна карта до теми "Види зв'язку у словосполученні"

Притча про сліпе кохання

Кажуть, що одного разу на землі зібралися разом усі людські почуття, відчуття і риси.
Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: "Зіграймо в хованки!"
ІНТРИГА нахмурила брови: "Хованки? А що це за гра така?" І БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них, наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються.

"Пташка, що співала на Буковині" (До дня народження Г. Воробкевича)

    177 років тому, 10 січня  1838 р., у Чернівцях народився Григорій Воробкевич (псевдонім: Наум Шрам) – український поет, автор пісень, музику до яких писав його брат. "Пташка, що співала на Буковині задля на ній світання, один з найбільш свідомих українців краю,” - так сказав про свого любого рідного брата Григорія  Сидір Воробкевич.

Кращі твори Григорія Воробкевича – «Богун», «Богдан під Львовом», «Берестеч­ко», «Проклята криниця» «Моя думка», «Сон». 

"Хочеться бути людиною" (Василь Симоненко)

80 років тому в  поселенні Біївці Лубенського району на Полтавщині народився талановитий поет, сурмач знедоленого покоління дітей, славетний син України і справжня Людина — Василь Симоненко.

У передачі українського радіо після виходу в світ книги "Тиша і грім" Василь сказав про себе: "Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією.

Ментальна карта до теми "Функціональні стилі мови"

З Різдвом Христовим!

Людина кришталевої чистоти

Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…

Верстаю  шлях  -  по  вимерлій  пустелі,  

де  мертвому  мені  нема  життя,
за  обріями  спогаду  -  оселі
ті,  до  котрих  немає  вороття.
А  все  ж  -  бреду,  з  нізвідки  до  нікуди,
а  все  ще  сподіваюся,  що  там,
де  кубляться  згвалтовані  іуди,
мале  є  місце  і  моїм  братам.
Побачити  б  хоч  назирці,  впівока
і  закропити  спраглий  погляд  свій.
Зміїться  путь  -  вся  тьмяна,  вся  глибока,
і  хоч  сказися,  хоч  збожеволій.
Бо  вже  не  я  -  лише  жива  жарина
горить  в  мені.  Лиш  нею  я  живу.
                                                               То  пропікає  душу  Україна  -
                                                                та,  за  котрою  погляд  марно  рву.
                                                               Та  є  вона  -  за  міражів  товщею,
                                                              там,  крізь  синь-кригу  світиться  вона  -
                                                              моєю  тугою,  моєю  маячнею
                                                              сумно-весела,  весело-сумна.
                                                               Тож  дай  мені  -  дійти  і  не  зотліти,
                                                              дійти  -  і  не  зотліти  -  дай  мені!
                                                              Дозволь  мені,  мій  вечоровий  світе,
                                                              упасти  зерням  в  рідній  борозні. 

Інтерактивна картинка "Іменник"

Інтерактивна картинка "Шевченкова поезія"

Літературний календар на січень

   1 січня – 110 років від дня народження Миколи Миколайовича Тарнавського (1895–1984),  українського письменника

   5 січня – 125 років від дня народження Євгена Михайловича Грицака (1890–1944), українського педагога й мовознавця, етнографа, публіциста, громадського діяча

                80 років від дня народження Миколи Даниловича Сома (1935–2013), українського поета і педагога

   7 січня –  105 років від дня народження Ганни Степанівни Матійко (1910–1981), української письменниці

  8 січня – 105 років від дня народження Давида Кельмановича Вишневського (1910–1977), українського поета, журналіста

                80 років від дня народження Василя Андрійовича Симоненка (1935–1963), українського поета, журналіста, правозахисника

   13 січня – 115 років від дня народження Олександра Івановича Ковіньки (1900–1985), українського прозаїка

   15 січня – 135 років від дня народження Павла Семеновича Ходченка (1880–1967), українського письменника

                  

18 січня – 165 років від дня народження Івана Омеляновича Левицького (1850–1913), українського бібліографа, письменника, журналіста, члена НТШ

   20 січня – 155 років від дня народження Івана Збури (1860–1940), українського поета

   25 січня – 390 років від дня народження Марусі Чурай (Марії Гордіївни Чурай) (1625–1653), української народної поетеси, авторки широко відомих пісень

                  135 років від дня народження Арсена Якимовича Баккалінського (1880–1921), українського поета, фольклориста і хормейстера

   27 січня – 225 років від дня народження Петра Петровича Гулака-Артемовського (1790–1865),українського поета, перекладача, педагога, культурно-громадського діяча, літературознавця. У 1841–1849 рр. — ректора Харківського університету

                 155 років тому (1860) вийшов з друку повний «Кобзар»           Т. Шевченка

   30 січня – 85 років від дня народження Всеволода Зіновійовича Нестайка (1930–2014), українського письменника, драматурга, журналіста