Афоризми Євгена Маланюка

А я мушу незморено-просто -
Смолоскипом Тобі Одній
Я — кривавих шляхів апостол —
В голубі невечірні дні.
 *****   

Безкриле серце не окрилити.
***** 

Власне в цій елліністичності душі, в "елладності" геополітичного положення між Сходом і Заходом треба шукати причин, чому Україна, "між двома силами" існуючи, не здобулась на більше, ніж бути плацдармом для боротьби цих сил.
  *****   

Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, – злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.
*****

 Знов на Богдановій дідизні
Історії свистять вітри,
Скрегочуть місяці залізні
Неповторимої пори.
*****
 

Малорос – це людина, яка капітулює ще до початку битви.
***** 

Малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Капітуляція ще перед боєм.
*****
 

Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі – Життя.
***** 

Напружений, незломно-гордий,
Залізних імператор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.
*****    

Нація — це невсипуща внутрішня "боротьба" сил формотворчих і ідеотворчих, з інертною масою ("більшістю") етносу.
*****    

Наша національна проблема – брак почуття ієрархії.
*****    

Необорима соняшна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську мідь?
***** 

Поезія має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.
***** 

Та недаром, недаром весь степ кістками засіян
І на кожнім хресті придорожнім розіп'ято біль.
Припонтійським степам породи степового Месію,
Мадонно Диких Піль!
 *****   

Та страшно, страшно жить минулим...
Будучина — сліпий туман -
Над мертвих днів глухим намулом
Ховає вогники оман.
***** 

Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об’єктивну трагічність української історії.
***** 

Чому стилетом був мій стилос
І стилосом бував стилет.
*****

 Що ж таке малорос?
Це — тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово, а — в наслідках, часом — і расово.
 *****   

Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її – поети.