Родовий відмінок часу

Українська мова характеризується використанням родового вiдмiнка iменникiв, щоб означити час. Росiйська мова знає в таких випадках прийменник iз знахiдним вiдмiнком iменника: „тої ночi“ — „в ту ночь“, „цього лiта“ — „в это лето“. Наведемо кiлька прикладiв iз класичної лiтератури й фольклору: „Одної ночi приснився менi сон“ (Марко Вовчок); „А чула ти, що сталося сеї ночi?“ (Леся Українка); „...малий Василько, якому тiльки цiєї весни пошили штани“ (С. Васильченко); „Накрили очi темної ночi, легше в могилi спочинув“ (народна пiсня).
З цього можна зробити висновок, що, йдучи за традицiєю класики й живої народної мови, лiпше сказати по-українському: „Того дня з ним не сталось нiяких пригод“, а не „У той день...“. Проте слiд пам’ятати, що родовий вiдмiнок часу не може стояти в формi множини (наприклад, „Тих днiв...“), а також без означення („цiєї“, „темної“, „того“). Тут на визначення часу, днiв тижня, явищ, процесiв, стану вдаємось до знахiдного вiдмiнка з прийменником: „у роки (пiд час) громадянської вiйни“, „у вiвторок“, „у давнину“, „у (пiд) хуртовину“.

Б. Антоненко-Давидович "Як ми говоримо"