Закоханий у свій рідний край, чарівне Поділля, Євген Гуцало в одному з віршів про місця свого дитинства писав так:
Там встають усміхнені світанки,
На схід сонця стеляться стежки,
Там співають пісню подолянки
І веселка воду п'є з ріки...
Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старому Животові на
Вінниччині в сім'ї вчителів. Батькам доводилося переїздити з однієї сільської
школи в іншу, і малий Євген із дитинства надивився подільської розмаїтої
природи, наслухався співучих і щирих подолян.
Як і в багатьох ровесників, у пам'яті Євгена Гуцала
назавжди залишилася війна, чорні дні окупації України гітлерівськими
загарбниками.
Після звільнення Вінниччини Євгенові батьки вчителювали у
школі села Гулівці. Тут хлопець пішов до першого класу, а середню освіту здобув
у сусідньому селі Корделівка.
Юнак потай мріяв про журналістику. Закінчивши 1959 року
Ніжинський педагогічний інститут, він не став учителем, а пішов працювати в
редакцію молодіжної газети у Вінниці. Потім співпрацював у редакціях газет на
Донеччині, Львівщині, у молодіжній газеті в Чернігові, у
«Літературній Україні» в Києві. Саме тоді молодий журналіст мав можливість ближче
знайомитися з новими краями й новими людьми. Це давало йому розмаїтий матеріал
для творів, а гостре око журналіста помічало й закарбовувало в пам'яті цікаві
людські характери, життєві історії. Не випадково свою першу книжку письменник
назвав «Люди серед людей».
Художня творчість цілковито захопила Євгена Гуцала. Збірки
оповідань та повістей виходили з-під його пера одна за одною.
Письменник постійно працював над творами для юного читача.
Його книжки оповідань «Олень Август», «Пролетіли коні», «З горіха зерня», «У
лелечому селі», «Дениско», «За обручем», «Зелене листячко з вирію» та інші
набули широкої популярності серед дітей. Дослідник літературної спадщини
письменника Юрій Сердюк влучно зазначив, що його твори — «це завжди подорож у
таємницю людської душі, зустріч з натурами чистими й нелукавими».
Непересічність таланту Євгена Гуцала гідно поцінована:
книжки для дітей «Саййора» та «Пролетіли коні» було відзначено Державною
премією імені Т. Г. Шевченка за 1995 рік.
На жаль, письменникові судилося недовге життя. Його не
стало — і земля осиротіла ще на одного щедрого і талановитого майстра слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар