понеділок, 12 січня 2015 р.

Людина особливої вдачі






12 січня 1878 року народився Гнат Мартинович Хоткевич (літературний псевдонім: Гнат    Галайда)  -  український  письменник,  історик,  бандурист,  композитор,  мистецтвознавець,   етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч.  

Літературну діяльність Г. Хоткевич почав у 1897 році (оповідання «Грузинка» у львівському журналі «Зоря»). Подальші твори його великої літературної спадщини: оповідання «Блудний син» (1898), «Різдвяний вечір» (1899), цикл «Життєві аналогії» (1897–1901), збірка «Гірські акварелі» (1914); упродовж 1914-1915р.р. була написана низка оповідань під назвою «Гуцульські образки» (уперше надруковані 1931р.); повість «Авірон» (1928), роман «Берестечко» та інші. Найвизначнішим досягненням прозової творчості цього майстра слова стала романтична повість із гуцульського життя «Камінна душа» (1911), кілька разів перевидана (у різних редакціях) пізніше. Г.Хоткевич є автором і драматичних творів, у яких показана антифеодальна та національно-визвольна боротьба українського народу.
Багата й тематично різноманітна літературно-мистецтвознавча спадщина Хоткевича. Серед усіх робіт особливо виділяється  наукове дослідження «Григорій Савич Сковорода» (1920), заслуговує на увагу низка наукових розвідок про Т.Шевченка, Ю.Федьковича, О.Кобилянську, «Музичні інструменти українського народу» (1930). За радянських часів Хоткевич багато перекладав  твори Шекспіра, Мольєра, Шиллера, Гюго.

Належачи за радянських часів до політично ненадійних і стоячи осторонь тодішніх літературних дискусій, Г. Хоткевич був одним із найпопулярніших письменників  України, про що свідчить поява його «Творів» у 8 томах (1928-1932). Але далі знову почалися утиски, внаслідок яких останній його роман «Довбуш» не був надрукований і лишилася незакінчена тетралогія про Т.Шевченка, над якою Хоткевич працював від 1928р.




Немає коментарів:

Дописати коментар