Афоризми Максима Рильського

*****

Безсмертя – хто поставить на коліна?
Нове життя нового прагне слова.

*****

В суботній час серед вітрів і піни
Так уродилась пісня України, —
І в дальнє море — у суботній час —
Вона зове і пориває нас.

*****

Викладати мову – це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.

*****

Вміє розставатись той, хто вмів любить.

*****

Гордість – велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.

*****

Знай, що в світі найтяжче – це серце носити студене!

*****

І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя,
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.

*****

І пощо ж весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем
І вкриє мудрість голову сріблом?

*****

І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.

*****

Кожне серце
Має інший ритм одмінний,
Інший біль і іншу радість,
Інший стук і іншу кров...

*****

Коли зійдеться три українці, то це вже хор.

*****

Коли ти маєш вчинити щось погане, сім разів подумай – і не вчини, а добро роби не думаючи.

*****

Коли слова для тебе – грище,
Звукосполучення нове, –
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве.

*****

 Куди приходить мода, там умирає муза.

*****

 Література й народна поезія – рідні сестри, що взаємно збагачуються...

 

 *****

 Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.

*****

Ми працю любимо, що в творчість перейшла

*****

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... 

*****

Моя Батьківщина – це поле без меж...
Моя Батьківщина не знає – "назад"!
Вперед її кроки.


*****

 Немає мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина.


*****

О пісне! Від народу кров і плоть...
Тебе ніхто не може побороть...

*****

Особисте щастя залежить від щастя народу.

*****

Поет – це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю...

*****

Поет любить слово. Але він – не слуга слова, він – його володар.

*****

Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме
З золотим гребінцем Лореляй
Із очима зеленими і дивно-розкритими,
Обіцяючи рай і одчай.

*****

Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде — і серця не обманить.

*****

Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.

   

*****

Тільки маючи нерозривний зв’язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.

*****

У світі найкраще – визволення крик.

*****

Хай сміються з нас, глузують –
Нам байдуже,
Бо замовкнуть, як почують
Слово дуже.

*****

Хто постелю нам постеле
У світлиці запашній?

*****

Хто поверне в рабство ту країну,
Де стяг свободи затрепетав?

*****

Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.

*****

Шаленість хоробрих – от мудрість життя!
   

*****

Щасливий поет, що "не може втекти" від своєї пісні...

*****

Щасливий воїн, що во ім’я миру
Свою підносить бойову сокиру,
Во ім’я правди кривду тне з плеча!

*****

Я молодий і чистий,
Як вічність, молодий.
Дорога колосиста
Звивається, мов змій.

*****
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, – рідна мова...

*****

Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь.

 

*****

Яке ще там у біса горе,
Коли серця у нас живі?

*****

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Нехай вона 

Хоч і живе своїм живим життям.

щоразу служить вам