Афоризми Василя Стуса

І сам собі постань законом,
І не вагайся, не блажи.. .
*****    

Будинки – філософи!
Наймудріші філософи.
Бо мовчать.
*****


В масштабі поетового світобачення всяка неорганічність та імітація – тільки несмак.
 *****     

Вітальні листи завжди приймаються одностайно.
 *****     

Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...
 *****     

Земля схожа на голову,
Тільки в ній більше цвинтарів.
*****
 
Злюмпенізованому людові поет віддає належне.
*****


 Кожен кат любить червоне вино, нагріте до 36 градусів.
*****


 Кожна Муза має свій вік.
*****


 Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.
*****
 
Лиш мати вміє жити,
Аби світитися, немов зоря. 

*****  

Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть.
*****  

Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже.
*****  

Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
 *****  

Народ ще тільки осмислює конституційні простори своєї свободи, а уряд уже стріляє.
   *****   

Наш злочин – спів.
 *****  

Один лиш час і має совість.
 *****  

Пізнане розумом лишається непізнаним для людини, воно не стає її здобутком.
*****   

Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.
   *****   

Право сильного ніби знімає з ужитку людську неввічливість.
    *****  

Ритм – тільки продовження, доувиразнення змісту.
   *****   

Розум – цей інструмент самоподвоєння людини, її самоусвідомлення і самооблуди, орієнтує нас у світі тільки приблизно.
    *****  

Самовисочіння людини – то єдиний спосіб збереження землі.
    *****  

Творчість – то тільки гримаса індивідуального болю.
   *****   

У невідоме дорога найближча.

*****   

Яка нестерпна рідна чужина!
   *****   

Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило.