Узгодження іменників із числівниками

З числівниками два, три, чотири іменник завжди ставимо в називному відмінку множини: два тижні, три квартали, чотири автомобілі; з числівниками, починаючи від п’яти,— в родовому відмінку множини: “П’ять маленьких діток сплять” (переклад Лесі Українки).

Як визначити рід невідмінюваних іменників?

1. Зрозуміло, що назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє, військовий аташе, люб’язний портьє, справедливий рефері, відомий шансоньє, елегантний маестро, заповзятий папараці.
2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: усміхнена фрейлен, літня мадам, серйозна фрау, струнка міс.
3. Родова належність деяких найменувань осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це так звані іменники спільного роду. Ваш протеже – ваша протеже, справжній хіпі – справжня хіпі.
4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду. “Шимпанзе годувала малюка”, “Поні не відходила ні на крок від дитини”. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), котрі належать до жіночого роду.
5. Субстантивовані (тобто такі, що стали виконувати функцію іменників) невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане “так”, останнє “вибач”, суворе “цить”, лагідне “добраніч”, улесливе “мерсі”.
6. До середнього роду також належать невідмінювані іменники, що називають неістот: вовняне кашне, нове меню, актуальне інтерв’ю, світлове табло, смачне канапе.
Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова. Так, до чоловічого роду належать невідмінювані сироко, памперо, майстро, грего та інші назви вітру, сулугуні (сир), шимі (танець), кабукі (театр), кавасакі (бот), бефстроганов (від прізвища Строганов), багі (гоночний автомобіль), бенді (хокей з м’ячем), кантрі (стиль у музиці), жакоб (стиль меблів), барбекю (різновид шашлику). Іменниками жіночого роду є слова авеню (вулиця), бере (груша), кольрабі (капуста), салямі (ковбаса), страдиварі (скрипка), альма-матер (буквально “мати-годувальниця”).
7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою. Наприклад, як іменники чоловічого і середнього роду визначаються назви певних грошових одиниць (екю, ескудо), танців (па-де-де, па-де-труа, сиртакі), а також слова мачете, статус-кво, бренді. У формах жіночого і середнього роду виступають іменники есперанто (мова), афгані (грошова одиниця). Слово бієнале (б’єнале) словники подають як іменник чоловічого і середнього роду.
8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику в різних значеннях: альпака – ч. і ж. (тварина) і с. р. (шерсть), каберне – ч. р. (сорт винограду) та с. р. (вино), контральто – с. р. (голос) і ж. р. співачка), сопрано – с. р. (голос) і ж. р. (співачка).
9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям (держава, місто, озеро, річка, гора, острів тощо): гостинне Батумі (місто), стрімка Арагві (річка), висока Ай-Петрі (вершина), зелений Хоккайдо (острів), небезпечний Страмболі (вулкан). Якщо слово співвідноситься з різними родовими поняттями, воно вживається в різних родових формах: Гаїті проголошена незалежною 1804 року (держава). На гористому Гаїті виявлено поклади бокситів.
10. За родовою назвою визначається і рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо. “Про це повідомила “Торонто стар” (газета); “Темпо” подав цікаві публікації про футбольний чемпіонат” (журнал); “Наполі” перемогла у фінальному матчі з рахунком 3:1” (команда); “Мебіл ойл” заснована 1882 року” (монополія); “Прадо” відомий колекціями іспанського мистецтва” (музей).
11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова. “У районі відкрита нова АЗС” (автозаправна станція); “Наш НДІ уклав кілька перспективних договорів” (науково-дослідний інститут). У деяких випадках відзначається родова варіантність абревіатур. Наприклад, слово ВАК (Вища атестаційна комісія) вживається як невідмінюваний іменник жіночого роду і як відмінюване слово чоловічого роду: 1992 року розпочала роботу ВАК України; ухвалено рішення ВАКу про затвердження дисертації. Відмінювана форма чоловічого роду властива розмовній мові, невідмінювана форма є літературною.

З навчального посібника “Стилістика ділової мови” (видання Міжрегіональної Академії управління персоналом – МАУП). 

Присвяти

Перифрастичні найменування українських письменників та цитати про них

Числівник

Числівник як частина мови 

Дещо про вживання прийменника "по"

Прийменник по властивий українській мові, коли йдеться про місце дії (по садочку ходжу), мету дії (пішли по хліб), час (приїду по святах), об'єктно-обставинні (наказ по університету), означально-обставинні (дядько по батькові), міру, кількість чогось (по цукерці), причину (по молодості не зрозумів), а також сферу діяльності (по господарству). Функціонування прийменника по у таких випадках є нормативним.

Дещо з невідомого про Лесю Українку

Цікаво знати, що, якби Леся в наш час жила, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А може, вона такою і була? У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, навчилася читати ще чотирирічною, шестирічною вона вже прекрасно вишивала, а у дев’ять – написала перший вірш.

Про рівень її розвитку свідчить також і те, що  дев’ятнадцятилітньою Українка написала для сестри підручник «Стародавня історія східних народів». Крім того, поетеса знала сім мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому зауважувала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Важко не погодитися, що все це – і справді ознаки геніальності, адже не кожному таке дано.

Прикметник

6 клас

Прикметник

Родовий відмінок часу

Українська мова характеризується використанням родового вiдмiнка iменникiв, щоб означити час. Росiйська мова знає в таких випадках прийменник iз знахiдним вiдмiнком iменника: „тої ночi“ — „в ту ночь“, „цього лiта“ — „в это лето“. Наведемо кiлька прикладiв iз класичної лiтератури й фольклору: „Одної ночi приснився менi сон“ (Марко Вовчок); „А чула ти, що сталося сеї ночi?“ (Леся Українка); „...малий Василько, якому тiльки цiєї весни пошили штани“ (С. Васильченко); „Накрили очi темної ночi, легше в могилi спочинув“ (народна пiсня).

Дещо про частини мови

Назву іменник почали вживати з 1873 року. Її першим використав Омелян Партицький. Правопис 1926 року іменник називав речівником.

Випередити іменник у кількості слів не в змозі жодна частина мови. В 11-томному „Словнику української мови” нараховується близько 135 тис. слів. Серед них іменників майже половина. Порівняно з іменниками дієслів удвічі менше.

Пасувати чи підходити?

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС Україна

Яка відмінність між словами пасувати й підходити? Як українською мовою подходящий?

Обидва слова мають по кілька значень. Вони семантично збігаються в розумінні: бути зручним, годитися до чогось, відповідати вимогам, личити. У такому значенні частіше вживане слово пасувати.

Назви мешканців населених пунктів України

Назви мешканців населених пунктів і назви народів містять у собі важливу історико-етнографічну інформацію, тому їх будова потребує чіткої вмотивованності через визначальні мовні засоби. До них належить найпродуктивніша словотворна модель із суфіксом -ець (у формі чоловічого роду), -к-а (у формі жіночого роду) та -ц-і у формі множини, на зразок:
полтав-ець — полтав-к-а — полтав-ц-і;
тернопол-ець — тернопіль-к-а — тернополь-ц-і;
луган-ець — луган-к-а — луган-ц-і.

Літературні напрями і течії

Абстракціонізм – течія в мистецтві ХХ ст., що відгороджується від об’єктивної дійсності, відмовляється відтворювати реальний світ, а створює натомість комплекс геометричних фігур або просто хаотичних ліній і фарб, що мають виражати якісь суб’єктивні внутрішні інтуїтивні відчуття художника. Представник: Михайль Семенко.

Корисні розділові знаки

   

Чоловік загубив кому й почав боятися складних речень, шукав фрази, щоб простіші. За нескладними фразами прийшли нескладні думки.    Потім він загубив знак оклику й почав говорити тихо, рівно, з однією інтонацією. Його вже ніщо не бентежило, не тішило, він до всього ставився без емоцій.

Країна псевдонімів

                   

ХОВАЮЧИ СВОЄ ЛИЦЕ

Практика псевдонімів почалася з давніх часів у культурах різних народів, принаймні користувалися псевдонімами вже давньогрець­кі письменники. Це потрібно було для того, щоб автор міг приховати своє справжнє ім’я, коли йому це ставало необхідно.
Існує чотири головні форми прикриття авторства: псевдоніми, аноніми, містифікації і плагіати.

Особистий — особовий

Дуже часто їх плутають. Кажуть і пишуть: особистий склад військової частини (треба: особовий), особові речі учня школи-інтернату (треба: особисті). А як правильно — особиста чи особова справа, особисті чи особові рахунки? Можливі обидва словосполучення, але кожне з них треба вживати в певному контексті. 

Особиста справа — це справа, яка стосується окремої особи, зумовлюється її власним бажанням і діями. Наприклад: “Мати вважала, що одруження сина — його особиста справа”.

Уживання великої літери

У складних прізвищах, іменах, псевдонімах кожен їхній компонент: Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький; Жан-Поль, Зиновій-Богдан, Марія-Тереза. Назви міфологічних істот і божеств: Антей, Аполлон, Ахіллес, Будда, Велес, Перун, Прометей; Бог, Господь, Всевишній, Вседержитель (Творець, Спаситель, Месія, Він, Його, Ним, Йому — у значенні Бог), Син Божий, Мати Божа, Святий Дух, Аллах. 

Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду у родовому відмінку

-а, -я

-у, -ю

Назви осіб, власні імена, прізвища (студента, учителя, тесляра, Андрія, Франка) Назви тварин і дерев (ведмедя, дуба, клена) Назви предметів, що мають чітко окреслену форму (малюнка, замка, портфеля, стола (й столу). Назви населених пунктів (Парижа, Харкова, Тернополя) Складені назви населених пунктів, де 2-га частина – іменник – родове поняття (Кривого Рогу, Красного Лиману) Назви мір довжини, ваги, часу (гектара, метра, відсотка, долара, тижня) Але віку, року Назви машин та деталей (дизеля, мотора, поршня) Терміни іншомовного походження, що означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури (атома, синуса, ромба). Українські слова-терміни суфіксального походження (відмінка, трикутника). Але виду, роду, синтаксису, складу, способу)

речовина, маса, матеріал ( водню, кисню, льоду, сиру). Але хліба, вівса збірні поняття (ансамблю, батальйону, колективу) + назви кущових і трав’янистих рослин (бузку, гороху, звіробою, ячменю) + н. плодових сортів дерев (ранету, кальвілю) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин (вокзалу, коридору, магазину). Але бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва моста - мосту, паркану – паркана, плота – плоту назви установ, закладів, організацій (університету, клубу) слова зі значенням місця, простору (валу, краю, лугу, майдану). Але горба, хутора. + зменшені назви з –К (ліска, ставка, майданчика) назви почуттів (болю, жалю, гніву) назви процесів, станів, властивостей, ознак, загальних і абстрактних понять (винятку, бігу, галасу, екзамену, конфлікту, ідеалу, принципу, стогону, звуку (якщо це термін, то звука). Але ривка, стрибка, стусана терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі (аналізу, електролізу, синтезу)+літературознавчі терміни (роману, стилю, сюжету, альманаху, епосу, жанру) назви ігор і танців (баскетболу, вальсу). Але гопака, козака складні безсуфіксні слова (крім назв істот) (водогону, родоводу). Але електровоза, пароплава географічні назви (крім населених пунктів) (Китаю, Криму, Донбасу) Назви річок: наголос на закінченні – а, -я (Дніпра, Дністра)         на основі - -у, -ю (Амуру, Бугу, Дунаю)

Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Алмаза (коштовний камінь) –алмазу (мінерал)Елемента (конкретне)–елементу (абстрактне) Акта (документ) – акту (дія) Апарата (прилад) –апарату (установа) Блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання держав) Буряка (одиничне) –буряку (збірне) Вала (деталь машини)  -валу (насип)

Інструмента (одиничне) –інструменту (збірне) Пояса (предмет) – поясу (просторове поняття) Терміна (слово) –терміну (строк) Фактора (маклер) –фактору (чинник) Листопада (місяць) –листопаду (процес) Рима (місто) – Риму (держава)

Дещо про засоби милозвучності

Невід’ємною ознакою освіченої, всебічно розвиненої особистості є висока мовленнєва культура, що передбачає вміння активно використовувати як знаряддя спілкування сучасну літературну мову з усіма багатствами виражальних засобів, з притаманними їй нормами. Засвоєння цих норм здійснюється в процесі шкільного навчання.

Схема аналізу епічного і драматичного творів

1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).

2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).

3. Жанр (роман, повість, оповідання, трагедія, комедія, власне драма тощо).

4. Життєва основа (ті реальні факти, які стали поштовхом і матеріалом для написання твору).

5. Тема, ідея, проблематика твору.

6. Композиція твору, особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.

7. Роль позасюжетних елементів (авторських відступів, описів, епіграфів, присвят, назви твору тощо).

8. Система образів, їхня роль у розкритті проблем твору.

9. Мовностильова своєрідність твору (на рівні лексики, тропів, синтаксичних фігур, фоніки, ритміки).

10. Підсумок (художня цінність твору, місце цього твору в доробку автора та в літературі загалом тощо).