Притча про сліпе кохання

Кажуть, що одного разу на землі зібралися разом усі людські почуття, відчуття і риси.
Коли НУДЬГА вже втретє позіхнула, БОЖЕВІЛЛЯ запропонувало: "Зіграймо в хованки!"
ІНТРИГА нахмурила брови: "Хованки? А що це за гра така?" І БОЖЕВІЛЛЯ пояснило, що одне з них, наприклад воно, розпочинає: закриває очі і рахує до мільйона, а в цей час інші ховаються.
Той, кого знайдуть останнім, шукатиме наступного разу і т.д. ЕНТУЗІАЗМ затанцював із ЕЙФОРІЄЮ, РАДІСТЬ так скакала, що вмовила СУМНІВ, а ось АПАТІЯ, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилася брати участь у грі. ПРАВДА не захотіла ховатися, бо її врешті завжди знаходять, ГОРДІСТЬ сказала, що це дурна гра (її крім себе ніщо більше не цікавило), БОЯГУЗТВО дуже не хотіло ризикувати.
      "Раз, два, три", - почало БОЖЕВІЛЛЯ. Першою сховалася ЛІНЬ, вона залізла за найближчий камінь на дорозі, ВІРА піднеслася на небо, а ЗАЗДРІСТЬ заховалася в тіні ТРІУМФУ, який зміг вилізти на верхівку найвищого дерева. БЛАГОРОДНІСТЬ дуже довго не могла сховатися, оскільки будь-яке місце могло стати ідеальним для її друзів: "Кришталево чисте озеро? Для КРАСИ. Дупло дерева? Так це для СТРАХУ. Крильце метелика? Для ШАЛЕНСТВА. Подих вітру? Це ж для СВОБОДИ!" Отже, вона замаскувалася в промінчику сонця. ЕГОЇЗМ знайшов для себе тепле і затишне місце, БРЕХНЯ сховалася на дні океану (а насправді вона заховалась у веселці), а ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ причаїлися в горловині вулкану. ЗАБУДЬКУВАТІСТЬ навіть не пам’ятала, де вона заховалась, але це і не настільки важливо.
       Коли БОЖЕВІЛЛЯ дорахувало до 999999, КОХАННЯ все ще шукало, де б заховатися, та всі місця вже були зайняті. Але раптом воно побачило кущик троянд і вирішило причаїтися серед його квітів.
      -Мільйон,- сказало БОЖЕВІЛЛЯ і почало пошуки.
       Першою ж воно, звичайно, знайшло ЛІНЬ. Потім почуло, як ВІРА сперечається з Богом, а про ПРИСТРАСТЬ і БАЖАННЯ воно дізналося  по тому, як дрижить вулкан, потім БОЖЕВІЛЛЯ побачило ЗАЗДРІСТЬ і здогадалося, де ховається ТРІУМФ. ЕГОЇЗМ навіть не треба було шукати, тому що місцем, де він заховався, був вулик бджіл, котрі вирішили вигнати звідти непрошеного гостя. У пошуках БОЖЕВІЛЛЯ підійшло напитися до джерела і побачило КРАСУ. СУМНІВ воно побачило біля плоту (він вирішував, із якого ж боку заховатися).
      І ось усі були знайдені: ТАЛАНТ - у свіжій і соковитій траві, ЖУРБА - у темній печері, БРЕХНЯ - у веселці (якщо чесно, то вона ховалася на дні океану). Ось тільки КОХАННЯ не могли знайти. БОЖЕВІЛЛЯ

шукало за кожним деревом, у кожному струмку, на верхівці кожної гори, аж  нарешті вирішило подивитися в рожевих кущах. Та коли розсунуло гілля, почуло крик. Гострі колючки троянд поранили КОХАННЮ очі. БОЖЕВІЛЛЯ не знало, що робити, почало плакати, просило вибачення і, щоб спокутувати свою провину, пообіцяло стати провідником КОХАННЯ. І ось із тих пір, коли вперше на землі грали в хованки... КОХАННЯ сліпе... і БОЖЕВІЛЛЯ водить його за руку...