Афоризми Лесі Українки

“Божая іскра” – то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.

 *****

І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

  *****

І ти колись боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі.
    

***** 

І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
   
 ***** 

            А в серці тільки ти,
           Єдиний мій, коханий рідний краю!
   

 ***** 

Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
 

***** 

Благословенне слово, що гартує!

 ***** 

Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб                  керувати правдою.

 ***** 

Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
 

***** 

Вода боронить від огню живого,
Згорілу ж хату дарма поливати.

 ***** 

Врятуєш душу, коли загубиш тіло.
  

***** 

Всі – жінки, коли вони кохають.

***** 

Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.

*****

Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож  тепера весна золота!

 ***** 

Гумор найкраще враження робить при серйозному тоні.
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
   
 ***** 

 Для згаслих душ і безкорінних рас
 Однаково ворожі – степ і море.

 ***** 

  До тебе, Україно, наша бездольная мати,
  Струна моя перша озветься.

 ***** 

  Досвітні огні, переможні, урочі,
  Прорізали темряву ночі,
  Ще сонячні промені сплять, —
  досвітні огні вже горять.
  То світять їх люди робочі.

 ***** 

 З рук смерті люди дістають безсмертя.
 

***** 

Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.

 ***** 

 Зброя жде борця.

 ***** 

           Коли хто вмів одважно йти на страту,
           Той мусить все одважно зустрічать.

          ***** 

          Кохання — як вода — плавке та бистре,
          рве, грає, пестить, затягає й топить.
  

***** 

          Краса – змагання до досконалості.
  
          ***** 

          Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
 

          ***** 

Кров без любові викупить не може.
 

***** 

Кубло гадюче! перед ворогами
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!

 ***** 

         Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього               життя, а той ланцюг порватися не може.
   
          ***** 

          Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди     апріорна і тотальна капітуляція.
   
          ***** 

          Мене любов ненависті навчила.

         *****

         Меча важкого рукоять
         Не важча від старої ліри.

        ***** 

         Ми навіть власної не маєм хати,
         Усе одкрите в нас тюремним ключарам:
         Не нам, обідраним невільникам, казати
         Речення гордеє: "Мій дом — мій храм!"
  

         ***** 

         Ні долі, ні волі у мене нема,
         Зосталась тільки надія одна.

         ***** 

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
  

 ***** 

На крилах пісень.

***** 

На ділі каймося, не на словах.
   
 ***** 

           Над всіх старшин найстарша правда.
   

           ***** 

 Нащо даремнії скорботи?
 Назад нема нам вороття!
 Берімось краще до роботи,
 Змагаймось за нове життя!

         *****

        Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

        ***** 

           Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст виходить.
   
          ***** 

         Не поет, хто забуває
         Про страшні народні рани,
         Щоб собі на вільні руки
         Золоті надіть кайдани!
   
         ***** 

          Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
          А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
   
         ***** 

          Не в ідеї сила, а в самій крові!
  
         ***** 

          Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
          Се так колись і вітер пропаде?
   
            ***** 

           О, не один нащадок Прометея
            Блискучу іскру з неба здобував,
            І безліч рук до неї простягалось,
            Мов до зорі, що вказує дорогу

   
           ***** 

            Одвага наша – меч, политий кров’ю.
 
           ***** 

            Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!
            Де поділась наша воля, слава тая смутна?

            ***** 

 Пекло страшніше горить в нашім краю.
   

 ***** 

            Поетична мова – це найприродніша мова.

           ***** 

         

  Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
           Дантове пекло палає;
           пекло страшніше горить в нашім краю,-
          чом же в нас Данта немає?

           ***** 

Права без обов’язків – то сваволя.

 ***** 

          При світлі волі всі краї хороші,
          Всі води гідні відбивати небо,
          Усі гаї подібні до Едему!
   
           ***** 

           Слово, чому ти не твердая криця,
           Що серед бою так ясно іскриться?
           Чом ти не гострий, безжалісний меч,
           Той, що здійма вражі голови з плеч?
 
          ***** 

          Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
   
          ***** 

          Смуток – не робота.

           ***** 

   

 Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!
   
 ***** 

           Сором – хилитися і долі коритися.
   
            ***** 

           Сором мовчки гинути й страждати,
           Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

          ***** 

Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
 

           ***** 

          Сум не має дна.
   
          ***** 

           Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
   

           ***** 

 Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
   
 ***** 

           Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
           На себе самохіть кладе кайдани,
           І кажуть всі: варт віл свого ярма,
          Дивіться, як покірно тягне рало!
           Ні, ймення слов'янина недарма
          Синонімом раба між людьми стало!
   
           ***** 

Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
  

 ***** 

 Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
  
 ***** 

           То не любов, що присяги боїться.
  
          ***** 

           Той тільки вільний від громадських пут,
           Кого громада кине геть від себе.

           ***** 

             Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в    прийдешньому нема вже й смужки.
   
            ***** 

           Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
 

           ***** 

    

       Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

          ***** 

           Усе відбивається в пісні, як в морі.

            ***** 

           Фантазіє, богиня легкокрила,
          Ти світ злотистих мрій для нас одкрила
          І землю з ним веселкою з'єднала.

           ***** 

           Хіба крові не варта краса?
   
           ***** 

           Хай я загину, та хай сяє мило
           Над людьми сонцем правда і надія!
  

           ***** 

          Хай же промінь твоїх думок
           Поміж нами сяє, –
          “Огню іскра великого”
          Повік не згасає.

           ***** 

           Хотіла б я піснею стати
           У сюю хвилину ясну,
            Щоб вільно по світі літати,
            Щоб вітер розносив луну.
   

           ***** 

 Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.

  ***** 

           Хто вам сказав, що я слабка,
            що я корюся долі?
           Хіба тремтить моя рука,
            чи пісня й думка кволі?

         

           ***** 

             Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.
   
            ***** 

  Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
   
 ***** 

  Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

 ***** 

            Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
   
              ***** 

            Хто по неволі согрішив, той чистий.
   
            ***** 

           Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
  

            ***** 

 
 Хто визволяє сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.
 

 ***** 

 
  Чесний покриву не потребує.
   
 ***** 

  Чи довго ще, о Господи, чи довго
 ми будемо блукати і шукати
 рідного краю на своїй землі?

 ***** 

 Що сльози там, де навіть крові мало!
   
 *****     

Я сьогодні в тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Серденько мені.

***** 

 Язви гоїть вогонь.

***** 

     Як може бути, щоб тіла ходили вкупі,
     Але душі двома шляхами й врозтіч?