На зорі літературного шляху
Як поет Р.Петрів сформувався у таборах. Саме
там написав перші вірші. На жаль, більшість із них у невільничих умовах заборон
і переслідувань безповоротно зникли.
Університетами ж нашого земляка були твори світової
поетичної класики, якими він надзвичайно зачитувався, а особливо зустрічі і
контакти з творчими особистостями. Зокрема, у Мордовії доля звела нашого
земляка із композитором Василем Барвінським, котрий був загальновизнаним
авторитетом серед українських політв’язнів, з людиною енциклопедичних знань
Михайлом Сорокою та багатьма іншими. Ще на Воркуті допоміг йому –
початківцеві – пізнати й опанувати таємниці віршування відомий поет Закарпаття
Андрій Патрус-Карпатський. Звичайно, були то перші проби пера, у котрих
Р.Петрів розповідав правду про життя політв’язнів у таборах. За словами самого
автора, ті вірші незабаром викликали у нього невдоволення, оскільки не
вистачало у нього знання мови і техніки віршування, тому він залишив ті «марні
та небезпечні забави». Думав, що назавжди. Проте доля розпорядилась по-іншому.
Наприкінці 40-років у таборі шахти №7 наш поет заприятелював з Володимиром
Леськівим – молодою грамотною людиною. Той, дізнавшись про аматорські спроби
Петріва, заохочував молодого поета до творчості, читав в’язням вірші
миколаївчанина і переховував їх. Саме цій прекрасній людині Р.Петрів
присвятив поезію «Журавлина журба». На жаль, перед черговим арештом, щоби
врятувати друга, Леськів спалив його твори, а сам отримав 25 років у закритих
в’язницях за намагання організувати втечу з табору. Але, оскільки він був
громадянином Польщі, його відправили до Варшави, звідки той поїхав до батька в
Канаду і там у 1962 році в журналі «Визвольний шлях» з пам’яті надрукував
два вірші Р.Петріва. Сьогодні В.Леськів живе в Канаді, але і надалі друзі
часто спілкуються листовно. Справжня дружба не знає межі ні в часі, ні у
відстані. Ще один їхній товариш, Караташ Володимир, живе у с. Побуське
Кіровоградської області.
Перші вірші наш земляк написав у Воркуті в таборі.
Із написаного в ГУЛазі у поета не збереглось нічого, крім вірша «Соседки»; усе
інше написане уже після повернення на волю. Безумовно, значна частина його
творчого доробку так чи інакше пов’язана зі спогадами про боротьбу за волю
нашої України та про життя каторжан у більшовицько-радянських таборах. Проте є
у поета і твори, котрі присвячено важливим подіям в історії країни, є
вірші-роздуми про життя, про місце людини на землі, про вічне кохання.
Немає коментарів:
Дописати коментар