Як буде правильно сказати: писати (читати) листа чи лист, пришити ґудзик чи ґудзика? Такi питання часто виникають перед тими, хто негаразд вiдчуває дух української мови.
Як на те, трапляються iнколи випадки, коли той самий iменник, виконуючи в реченнях синтаксичну функцiю додатка, в одному реченнi стоїть у родовому вiдмiнку, а в другому — в знахiдному, наприклад: «Послухали доброї поради високошановного народолюбця» (Б. Грiнченко) i «Вiн дасть пораду, як i що, — знайшов вихiд Антiн» (С. Чорнобривець). То вiд чого залежить той чи той вiдмiнок додатка? Чи є якесь правило щодо цього?
У роздiлi «Дiєслова» ми побачимо далi, що є дiєслова, якi керують
iменниками тiльки в якомусь певному вiдмiнку, а тим
часом обмежимося лиш зауваженням, що, на вiдмiну вiд росiйської мови, в
українськiй мовi iменник додаток часто стоїть у родовому, а не в знахiдному
вiдмiнку: «Бабуся пильнує малої» (Марко Вовчок); «Де шукати благостинi» (П.
Кулiш); «Гляди, дядьку, порядку» (М. Номис); «Заспiвай менi, доню, тiєї
Вкраїни» (Г. Косинка).
Отож, у першiй фразi лiпше сказати: писати (читати) листа; та й у другiй теж ближче буде до народнорозмовної української традицiї: пришити ґудзика, купити хлiба тощо.
Отож, у першiй фразi лiпше сказати: писати (читати) листа; та й у другiй теж ближче буде до народнорозмовної української традицiї: пришити ґудзика, купити хлiба тощо.
Б. Антоненко-Давидович "Як ми говоримо"
Немає коментарів:
Дописати коментар