Мова наша - серце наше

                                       

                                                      

                                                       

Слово про МОВУ

Прислів’я  та приказки про мову     

         Більше діла — менше слів.

Будь господарем своєму слову.

          Мовивши слово, треба бути йому паном.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

         Від красних слів язик не відсохне.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

         Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

 Від теплого слова і лід розмерзає.

         Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

         Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає.

Гарний птах пір’ям, а чоловік – розумом.   

      Голова без розуму, що ліхтар без світла

Гостре словечко коле сердечко.

          Давши слово – держись, не давши слово – кріпись.

Де мало слів, там більше правди. 

          Де слово, там і душа

Діла говорять голосніше, як слова.

         Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

         Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия. 

        Дурний язик попереду розуму біжить. 

Дурний язик — голові не приятель

        За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють. 

         І від солодких слів буває гірко.

Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.

        Коня керують уздами, а чоловіка — словами. 

Красне слово — золотий ключ. 

         Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів. 

Краще переконувати словами, як кулаками. 

        М'які слова і камінь крушать. 

 Не бажай синові багатства, а бажай розуму.

         Не кидай слова на вітер.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся. 

        Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. 

Не так то він діє, як тим словом сіє.

        Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Перше погадай, потім повідай.

        Птицю пізнати по пір’ю, а людину – по мові.

Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. 

        Слово не стріла, а глибше ранить.

Слова треба важити, а не лічити.

        Слово — не полова, язик — не помело.

Слова пристають, як горох до стінки.

        Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово — вітер, письмо — грунт.

        Слово до ради, а руки — до звади.

Слово до слова — зложиться мова.

        Слово може врятувати людину, слово може і вбити. 

Слово старше, ніж гроші. 

        Удар забувається, а слово пам'ятається. 

У кого рідна мова, в того й душа здорова.

         Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

 Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.

         Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається

Чиєсь одне слово губить діло. 

         Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

         Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

Що кому треба, той про те й теребить

         Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Як овечка: не мовить ні словечка.

         Що кому треба, той про те й теребить.

     

Цікаве про мову

Букварі

Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма» і побачив світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово.

Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974рр.

Граматика

Найдавніша в Україні граматика під назвою «Граматика доброглаголиваго еллинословеского язик» була видана Ставропігійською друкарнею Львівського братства у 1651 р.

Першою відомою нам граматикою старої української мови є «Граматика словенская...» І.Ужевича. Рукопис, датований 1643 p., виданий фототипічним способом у перекладі сучасною українською мовою у 1970р.

Першу друковану граматику української народно-розмовної мови — «Граматику малороссийского наречия» - випустив у 1818 р. у Петербурзі С. Павловський.

Підручник

Перший друкований буквар (Львів, 1574) І.Федорова наслідувався багатьма книговидавцями майже без відхилень протягом десятиріч. Приватні, монастирські, братські друкарні Львова і Києва, Вільна та Могильова для потреб власних шкіл видавали підручники, орієнтуючись на це видання.
Ранніх друкованих малоформатних книг збереглося небагато й, переважно, у закордонних книгозбірнях. Невеликий відсоток серед цих примірників належить букварям.
На початку 20-х років XVII ст. відкриває власну друкарню в Києві Тимофій Вербицький. Нагальна потреба в недорогих навчальних посібниках зумовила той факт, що з його друкарського верстата сходить перший, відомий на сьогодні, київський друкований буквар. Унікальний примірник цього підручника зберігається у фондах НБУВ. Наразі ми не знаємо, з яких джерел він потрапив в Інститут рукопису Бібліотеки. На початку 90-х років це видання, написане півуставом і скорописом, різними почерками, слов'яноруською мовою (складалося з молитов, уривків з Євангелія та Апостола, канонів, тропарів, кондаків), виявлене у складі рукописного конволюта із зібрання Церковно-археологічного музею Київської духовної академії.
Вплетений у рукопис друкований фрагмент є зошитом із шести аркушів розміром 14,4 х 9,0 см, де по вертикалі надруковано за абеткою кириличні літери, наведено їх слов'янські назви, а також зразки відмінювання слів, котрі починаються з цих літер. Номери сторінок, як і в більшості тогочасних малоформатних видань, не вказано. Лише один із шести аркушів прикрашений заставкою з набірного виливного орнаменту. Порівнюючи буквар Т.;Вербицького з Букварем І.Федорова, можна зробити висновок, що укладач добре знав його видання, використав принцип першодрукаря, але не дотримувався послідовності попередника, іноді скорочуючи кількість прикладів відмінювань і довільно переставляючи слова. За цим матеріалом, як і в Букварі Федорова, слідує акровірш - на кожну літеру абетки підібрані вислови зі Святого Письма.
Азбучний акровірш є одним з найдавніших "малих" жанрів, що був обов'язковим елементом тодішнього букваря. Акровірш букварів "Аз єсмь всему миру свет" належить до дуже давніх. Сучасні дослідники виявили 19 його списків.

«Найдовговічніший» підручник

 За «Граматикою словенською», створеною у 1619 р. Мелетієм Смотрицьким — викладачем Київської братської школи,  навчалися учні російських, українських і білоруських шкіл протягом майже 150 років. М. В. Ломоносов назвав її «вратами вченості».

Перший друкований словник

Першим друкованим словником став "Лексисъ сиреч речення, вькратце собраны п изъ словенскаго языка на просты рускііі діялект истолкованы" Лаврентія Зизанія, який вийшов 1596 р. Загалом тут пояснено 1061 слово: папа — тато, отець: баснь — казка, слово, байка; юноша -парубок, младетць; виновны — тот, который есть чему причиною тощо.

                                                                         

Пам’ятка староукраїнської мови

Пам'яткою староукраїнської мови є "Пересопницьке євангеліє", написане в 1556—1561 рр. Його мова позначена виразним народним колоритом, насичена фразеологізмами з живої народної мови, живописними заставками, орнаментами в староукраїнському стилі. переклали книгу Михайло Василевич та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій.

Таким чином, пам'ятка чужої культури, перекладена староукраїнською мовою, не тільки стала символом української писемності, але й набула статусу національної святині, на якій присягають президенти. Як тут не згадати Шевченкове: "Якби ви вчились так, як треба, то її мудрість би була своя"!

Літери

 Найчастіше вживана літера

 На це звання претендують кілька голосних. Натомість буква, з якої починається найбільша кількість слів,— це «п». «Найпасивнішою», тобто найрідше вживаною буквою українського алфавіту, є «ф». В українській мові звук, що позначається цією літерою, зустрічається тільки у небагатьох запозичених словах.

«Найукраїннішою» літерою, тобто не вживаною в абетках інших народів, є «г». Цей проривний звук різними способами позначали в українському письмі принаймні з XIV ст., а від 1619 р. веде родовід в українській абетці літера г, котру як різновид грецької «гамми» уперше запровадив у своїй «Граматиці» М. Смотрицький. Цим розрізнялися два звуки — фрикативний (як у слові «голова») і проривний (як у слові «ґанок»). Але реформа українського правопису, здійснена 1933 р. без громадського обговорення, в атмосфері галасливих кампаній проти «шкідництва на мовному фронті» призвела до того, що ця літера була безпідставно вилучена з української абетки.

І лише у 1990 p., після більш як півстолітньої відсутності в новому «Українському правописі» було поновлено в деяких словах написання літери «ґ», яка, мабуть, заслуговує ще й на те, щоб називатися найбільш проскрибованою.

Слово

Найдовшими словами в українській мові, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів, містить тридцять літер, а також «рентгеноелектрокардіографічного» —  містить 31 літеру.

Найчастіше й найрідше вживані слова. 

У «Частотному словнику сучасної української художньої прози» опрацьовано 25 книжок 22 письменників і зафіксовано 33 391 різне слово загальної лексики.

Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.

Таблицю слів і словоформ, розташованих у спадному порядку щодо частоти вживання, «очолює» сполучник «і».

 Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка».

Найдовше скорочення, що зустрічається в українській мові. По 32 літери мають скорочення Головел-ватормлинкомплектпостач та Головпівнічсхіднафтовидобуток. Серед скорочених назв українських установ — Укрголовметалургвуглекомплект — 29 літер. Так скорочено називається Головне управління комплектування приладами, устаткуванням, кабельними та іншими виробами підприємств, що будуються і реконструюються, чорної, кольорової металургії і вугільної промисловості Державного Комітету з матеріально-технічного постачання.

Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші.

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.

Словником скорочень української мови усього зафіксовано 22 значення.

Найдовший паліндром

Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької означає «той, що вертається», тобто слово словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання і значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквених перевертнів досить багато, а ось семибуквених поки відомо усього два: «ротатор» і «тартрат» (сіль винної кислоти).

Якщо йдеться про фрази-паліндроми, то до найдовших належить «Я несу гусеня». Інколи укладачі композицій не враховують букви «й», «ь» або здвоєні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій - справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є «Аргентина манить негра».