Хай торкнеться вас лоза вербова!

Торкнусь пухнастим котиком сіреньким,
Торкнусь тебе легесенько вербою,
Готуйся зустрічати світлу Пасху,
Великдень йде до нас з тобою!

До Великодня залишається тиждень.

«Вербною неділею цей день зветься за народним звичаєм, — розповідає владика Євстратій. — Освячуючи в церкві вербу, християни уподібнюються до тих мешканців Єрусалима, які близько двох тисяч років тому урочисто зустрічали Спасителя. Тільки в нас святять не пальмове гілля, а вербове, бо воно найраніше розпускається, та галузки інших дерев, які на цей час уже зеленіють».

Є звичай злегка вдаряти посвяченою зеленою галузкою одне одного, примовляючи:

Не я б’ю — верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!

«Верба — символ родючості, — нагадує фольклористка Олена Чебанюк. — Вона легко приймається й швидко росте. Здавна нею захищалися від стихійних лих, злих чар, хворіб. Отож, повернувшись із церкви, господиня, не заходячи до хати, садила на городі вербову гілочку, примовляючи: «Щоб росла Богові на славу, а людям на вжиток». Решту освячених вербових гілочок люди зберігали цілий рік, тримаючи в хаті біля ікон.

 Вербна неділя