19 березня виповнюється 85 великій українській поетесі, шістдесятниці — Ліні Костенко. Своєю принциповою позицією вона викликає повагу не тільки у мільйонів шанувальників, а й у опонентів.
З нагоди Дня народження поетеси пропоную замислитися над змістом цитат із книги
"Записки українського самашедшого", які дуже актуальні зараз: кожне слово її — відображення сьогодення...
Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів.
*****
Кожному поколінню сняться свої кошмари.
*****
Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так усе може відмовитися від нас.
*****
Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії.
*****
Мій батько ще коли сказав: "Між мною і тобою буде дистанція, між тобою і твоїм сином прірва".
*****
А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни. *****
Свобода справді є. Пиши що хочеш. В тюрму не посадять, у психушку не запроторять. Але можуть убити.
*****
Схоже, що трагедії стають буднями людства.
*****
Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу.
*****
Ми статисти духовної пустелі. Ми ґвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих. Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі.
*****
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем. Ну, ще в радіусі родини, країни, свого фаху, своїх інтересів. А якщо подивитися на світ у комплексі різних подій і явищ, виникає зовсім інша картина. Бачиш критичну масу катастроф.
*****
Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи.
*****
У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама.
*****
У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю. Пекло, я так розумію, не замкнене.
*****
Але ж якщо мова — це Дім Буття, то чого ж ви мене виживаєте з мого власного дому?! Це бандитизм. Це імперський вірус. Це гарячка Ебола. У мене вже кров проступає з вух, коли я чую, як ображають мій народ. І хоч би ж російською говорили по-людськи, а то ж якийсь волапюк. *****
У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна. *****
Коли пролітала комета Галлея — мені здалося, що вона озирнулася на нас і зареготала. *****
Те, що діється тепер у світі, — це кошмар, що приснився людству. Потім його назвуть Історією і приплюсують до попередніх кошмарів. *****
Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.
*****
Висновок з цього один: якщо тебе хтось душить, треба його адекватно вкусити
Немає коментарів:
Дописати коментар