8 лютого 1106 р. князь Володимир Мономах завершив написання свого «Повчання» - першого в Давній Русі дидактично-художнього твору. У ті часи такий жанр був досить поширеним, проте в українській історії це був
перший зразок світської проповіді. Відомості про цю працю Мономаха науковці
вперше знайшли у Лаврентіївському списку «Повісті минулих літ» під 1377 р.
Подавалося кілька неповних частин без закінчення, а в інших трьох списках про твір не згадувалося взагалі. Окремо текст «Повчання» вперше надрукував граф О. Мусін-Пушкін у 1793 р. Літопис-автобіографія Мономаха за змістом поділяється на 3 частини. У першій, або
Подавалося кілька неповних частин без закінчення, а в інших трьох списках про твір не згадувалося взагалі. Окремо текст «Повчання» вперше надрукував граф О. Мусін-Пушкін у 1793 р. Літопис-автобіографія Мономаха за змістом поділяється на 3 частини. У першій, або
власне повчанні, автор дає настанови своїм дітям: вчить
їх бути розумними, відстоювати інтереси батьківщини, не затівати князівських
міжусобиць, поширювати у країні освіту, сприяти доброчинності. Всі ці настанови
він підкріплює прикладами із власного життя: розповідає про військові походи,
принципи державного управління. Ці приклади становлять другу частину твору.
Третя частина являє собою лист князя своєму двоюрідному брату Олегу
Святославовичу. Більшість істориків вважає «Повчання» своєрідним політичним
заповітом Мономаха своїм нащадкам.
Немає коментарів:
Дописати коментар