Про автора популярної повісті "Сашко"

Леонід Іванович Смілянський – український письменник,  літературний критик, драматург та кіносценарист.   

В українську літературу Леонід, Смілянський прийшов з робітничою тематикою. 

На перевалі 20 — 30-х років творчою уявою Л. Смілянського повністю заволоділа ідея «жити комуною». Одна за одною пишуться повісті «Мехзавод» (1930), «Периферія» (1933), «Полонений» (1934), пізніше дописана і трансформована в роман «Зустрічі» (1935).

Другим «масивом» творчості Л. Смілянського є проза про Другу світову війну. За період з 1941 по 1950 рік він написав у відповідному ідеологічному ключі роман, п'ять повістей, оповідання.

Перші повісті — «Золоті ворота» і «Дума про Кравчиху» (1942) засвідчили: прозаїку дозволили лірико-романтичну манеру,

але з однією метою - посилити емоційний вплив сталінізму на тимчасово звільнених від впливу Москви українців.

У романі «Євшан-зілля» (1943) прозаїк веде відверту квазі-літературну пропаганду сталінського зразка, демагогічно закликаючи українців до повернення сталінських військ. Сама ж  пропаганда вважала цей твір другорядним, непереконливим.

Повість «Сашко» (1950), популярна й досі серед школярів, стала останнім твором письменника про війну.

Третій цикл творчості Смілянського — історико-біографічна проза і драматургія. На відміну від попередніх двох — комунарського і воєнного — творився у різні періоди життя. Історико-біографічна тема, починаючи з повісті «Михайло Коцюбинський» (1940), спроба втечі від реалій сталінської окупації України, союзництва з нацистами.

Найкращим твором письменника на історико-біографічну тему є роман у двох книгах «Поетова молодість». Авторові пощастило органічно

поєднати тут історичні факти з обґрунтованим і достовірним художнім домислом.

Особливе місце в творчості І. Смілянського займають повісті, романи, п'єси і кіносценарії про письменників — Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку і Михайла Коцюбинського.

За сценаріями Л. Смілянського створені кінофільми «Іван Франко» і «Сашко».

Леонід Смілянський залишив по собі нерівноцінну мистецьку спадщину, більшість якої є відвертим кітчем сталінської доби.