Слово «осінь» походить від назви одного з найбільших богів
давньоукраїнського пантеону, бог поліття й осені, щедрого врожаю й статків –
Овсеня.
Ще його називали АВСЕНЬ, ГОВСЕНЬ, ОКСЕНЬ, ОСІНЬ, УСЕНЬ.
Ще його називали АВСЕНЬ, ГОВСЕНЬ, ОКСЕНЬ, ОСІНЬ, УСЕНЬ.
Зображувався він у вигляді вершника на коні з плодами в
руках та в мішку. Вшановували Овсеня по закінченню всіх осінніх польових робіт.
Свято тривало до свята КОЛЯДИ.
Краса золотої ОСЕНІ...
...
Скільки барв кругом розлито:
пурпур, охра, зелень, просинь.
Це минає тепле літо,
золота надходить осінь.
Край наш, писанка неначе,—
треба тільки вміти бачить!
(Сергій Сухомлинський)
Золота, чарівна, щедра, невтомна, оксамитова... Скільки ще епітетів можна дібрати до слова "Осінь". Дописуйте свої!
ВідповістиВидалитиЮліє, маєте рацію)) Прекрасна осінь варта стількох слів! Вона і рудоволоса, і казкоподібна, і багата, і чарівлива, і граціозна, і божественно красива, і сумовито ніжна, і по-королівськи велична...Її Королівська Високість Осінь...
Видалити