Ветеран «нашої поезії»

Іван Франко назвав поета-байкаря Леоніда Івановича Глібова (1827 - 1893) «ветераном нашої поезії». Щось бриніло в творах цього поета таке, що викликало (та й нині викликає) симпатію масового читача, що примушувало (і нині примушує) літературознавців не раз і не два повертатися до його творчості. Вона охоплює сповнене важливими подіями півстоліття: 40 — 90-і роки XIX сторіччя.

Одна зі знаменних дат у всьому світі

Євген Гребінка (1812—1848), відомий український байкар, письменник, перекладач, педагог, громадський діяч.

Він прожив коротке життя — усього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я в літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври.

Під своїми першими творами Євген Гребінка ставив підпис "Гребенкин". Але з 1832 року навіть під російськими підписувався як Гребінка. А поему Пушкіна «Полтава» переклав українською мовою в стилі... Івана Котляревського.

Роман Гребінки про козацькі часи — "Чайковський" — Франко назвав "улюбленим твором галицько-руської молоді 1860—1880-х. Інший роман, "Доктор", Антон Чехов визнав серед кращих творів сучасної йому літератури, гідних для перевидання й народного читання.

Переїхавши вперше до Петербурга, писав до гімназичного приятеля:  "Думал я долго дорогою: що зі мною буде в Петербурзі, що я там робитиму між москалями? И вышло противное: Петербург есть колония образованных малороссиян. На Масляной студенты Медицинской академии играли "Наталку Полтавку". Як вийшла вона, да як заспівала "Віють вітри" — так и заныло сердце".

3000 рублів на рік становила платня Євгена Гребінки під кінець служби в Міністерстві народної освіти Російської імперії. Для порівняння: Тараса Шевченка викупили із кріпацтва за 2500 руб.

У 1847-му Гребінка відкрив своїм коштом у Рудці на Полтавщині парафіяльне училище для бідних селянських дітей. У 1846—1848 роках видав вісім томів своїх прозових творів, до яких увійшли понад 50 повістей, романів і оповідань. Хоч прожив лише 36 років.

Його вірш "Українська мелодія" ("Ні, мамо, не можна нелюба любить") став популярною народною піснею.

"Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!.."

Світову ж славу приніс йому широковідомий романс "Очи черные» (музика — вальсу Флоріана Германа в обробці норвежця Софуса Гердаля). Адресував його в 1843-му майбутній дружині Марії Ростенберг, про яку писав у 1842-му в Пирятин до свого шурина Лева Свічки: "Брате, взнай, так, знаєш, стороною — чи не оддали б за мене панночку з чудесними очима? А то оженюся з кацапкою..."

"Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные!
Как люблю я вас! Как боюсь я вас!
Знать, увидел вас я в недобрый час..."

Співали його "Очі чорні" такі знаменитості, як Федір Шаляпін, Луї Армстронг, Володимир Висоцький, Патрісія Каас, Мірей Матьє, Хуліо Іглесіас… Тож не дивно, що, за рішенням ЮНЕСКО, день народження Гребінки — одна зі знаменних дат у всьому світі.

До дня народження Сергія Параджанова

Сергій Параджанов, визначний вірменський та український кінорежисер, сценарист. В Україні створив фільми «Українська рапсодія», «Наталія Ужвій», «Тіні забутих предків».

В’язень Параджанов рідко отримував листи від численних друзів, приятелів та  учнів. Зате регулярно приходили міжнародні депеші від якогось Фредеріка Фелліні. Зміст депеш: «Хвилююся за твою долю, ти ж велика людина, тримайся».

У в’язниці Параджанов збирав кришки з фольги, якими тоді закривали молочні пляшки. Він пресував їх у медальйон і гвіздком робив портрет Пушкіна. Один із таких медальйонів він подарував Тоніно Гуеррі. Тоніно відлив медальйон у сріблі і подарував своєму другу Федеріко Фелліні. Друзі створили приз на честь Параджанова і назвали його «Амаркорд», яким нагороджують за кращий фільм на фестивалі в Ріміні. Першим отримав нагороду Георгій Данелія, кінорежисер, друг Параджанова, за картину «Настя».

Одного разу Параджанов надіслав телеграму:«Москва. Кремль. Косигіну. Оскільки я — єдиний безробітний кінорежисер у Радянському Союзі, наполегливо прошу відпустити мене в голому вигляді через радянсько-іранський кордон, може, стану родоначальником в іранському кіно. Параджанов».

Коли Параджанов вийшов із тюрми, він привіз у подарунок своєму племінникові Георгію коробку з-під сірників, повну вошей, щоб юнак зрозумів, що таке радянська в’язниця. Однак, незважаючи на такий яскравий натяк, Георгій Параджанов став єдиним із родичів Маестро, хто пішов шляхом славетного дядька.

"Людина найкращих звичаїв, а також видатної вченості"

Однією із найяскравіших постатей у нашій історії початку XVII ст. був Герасим Смотрицький, талановитий письменник-полеміст, поет, учений-філолог, людина всебiчної європейської освіти, релігійний і культурний діяч. Перший ректор Острозької школи (академії). Керував редакторською працею у процесі видання Острозької Біблії (1581), написав до неї віршований текст і обидві передмови. Автор полемічної праці «Ключ царства небесного».

До теперішнього часу  не є відомим, де Герасим Смотрицький здобув освіту. Сам себе він скромно називав «простаком невченим» і в передмові до «Острозької біблії» (1581 р.) зазначав, що «училища ніколи не бачив». Проте, не викликає сумнівів, що автор «Ключа царства небесного» здобув початкову освіту в домашніх учителів, що було типовим для шляхти XVI ст., а згодом опанував сучасну йому науку шляхом наполегливої самоосвіти.

Незважаючи на це, сучасники говорили, що він «людина найкращих звичаїв, а також видатної вченості» «умілий у науках грецьких, латинських і в мові слов’янській».

Високо цінуючи вченого, князь К.Острозький призначив його на посаду першого ректора Острозького колегіуму. І йому вдалося організувати навчальний процес за найкращими зразками європейських академій. Програма колегіуму поєднувала елементарну, середню та основні елементи вищої освіти. Вона ґрунтувалася на вивченні «семи вільних наук», вводилися також основи філософії. Високого рівня досягло вивчення музики хорового співу. Звідси по Україні та Білорусі поширився т.зв. «острозький наспів». Як зазначив один із сучасників, тут навчалася «руська молодь, як шляхетського, так і плебейського походження».

Цікавим є той факт, що навіть прихильники і проповідники католицтва називали Острозьку школу колегіумом. Звеличуючи католицькі університети, один з них І.Потій, стверджував, що в Острозькій школі можна побачити таке, чого «ні в Польщі, ні в Литві… ні на Русі не знайдеш». На думку відомого вченого І. Голеніщєва-Кутузова, Острозька школа була предтечею академій у Києві та Москві.

"Він прожив тихо, наче ненароком укинутий у несуголосну йому добу..."

Володимир Свідзинський, український поет, перекладач, є  автором збірок поезій, серед яких  «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір».

В моїй уяві образ твій,

 Осяяний любов'ю і весною, 

Неначе сонячний навій, 

Обвинений блакиттю молодою. 

А імені твойого звук – 

Як огнекрилий мак у полю, 

Як зорні наспіви куколю, 

Як пахощі подільських лук

   (Володимир Свідзинський)

Доля Володимира Свідзинського вражає уяву тих, хто відкриває його для себе: він прожив тихо, наче ненароком укинутий у несуголосну йому добу, свою трагічну загибель передбачив у пророчих віршах, його архіву не існує, як немає і могили.

Коли німецькі війська наблизилися до Харкова, НКВД запровадив вибіркові арешти тих мешканців, які ще не евакуювалися. Свідзинський не поспішав використати свій евакуаційний талон через небажання дочки виїжджати і тому потрапив під облаву.

Нині є вже свідчення, що Свідзинського разом із іншими силоміць евакуйованими просто гнали під конвоєм на схід, а потім спалили живцем у якійсь будові між Куп’янськом і Старим Салтовом. У своїх поезіях він висловив чітке передчуття своєї смерті в огні:

В полум’ї був спервовіку

І в полум’я знову вернуся...

І як те вугілля в горні

В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають

Сонячні вихори в пасма блискучі

Спалене тіло моє...

«Як коротко, сильно і страшно пише ця людина..."

До 145-річчя від дня народження Василя Стефаника

Присвяти

Перифрастичні найменування українських письменників та цитати про них

"Бо ти на землі - людина..."

"Лицар і в любові, і у війні"

Микола Куліш був лицар і в любові, і у війні. Мобілізований в Одесі до війська, він, ризикуючи карою за дезертирство, вирвався до Олешок попрощатися і заручитися з своєю дівчиною Антоніною.

До Дня народження автора "Словника"

«Самоук» Борис Грінченко довго не міг отримати дозволу «патентованих філологів» редагувати словник, що згодом отримав його ім’я.

Літературна карта України

Найвидатніший мислитель

3 грудня 293 роки тому народився найвидатніший мислитель нашої держави – Григорій Савич Сковорода, просвітитель, філософ і письменник.

Постать Григорія Сковороди є унікальною для України.

Жанрове розмаїття

Усе любов'ю зміряне до дна...

"Яке ж це диво — пісня! Яку магічну силу таїть у собі. Вона стоїть на сторожі заповітних джерел, що й нині живлять наше національне відродження. Таку невмирущу пісню залишив по собі поет-піснетворець, лауреат Державної премії імені Т.Шевченка Дмитро Луценко.

Афоризми Максима Рильського

*****

Безсмертя – хто поставить на коліна?
Нове життя нового прагне слова.

Три радості у мене неодіймані: Самотність. Труд. Мовчання... (До 130-тиріччя від дня народження Володимира Свідзинського)

Характер

Свідзинський взагалі був м'якою і дуже толерантною людиною. Яким чином це поєднується з його винятковою твердістю і творчою  непоступливістю?

Творець словесних мелодій про мову

Сьогодні виповнюється 95 років від дня народження Дмитра Білоуса —   українського поета, перекладача. Це людина, яка своїми поезіями вводить нас у чарівну природу українського слова, у глибину українського чару, в оту  незвичайну ніжність українського звука, в оту неповторність українського дива.

Усі ми родом із дитинства

Сьогодні ми відзначаємо 109-річчя від дня народження надзвичайно талановитої дитячої письменниці –  Оксани Іваненко. Згадаймо її твори, які вчили нас пізнавати світ, вчили відрізняти добро від зла, вчили жити.

"Я боюсь тільки того, що не встигну дечого доробити..."

«Чи Гоголь боявся смерті, не знаю... Я боюсь тільки того, що не встигну дечого доробити, а потім неприємно буде, що не буду знати, що далі діється в світі»

Дмитро Чижевський