"Він був особливий, народний, справжній, найкращий..."

15 червня виповнилося б  75 років знаменитому українському акторові Іванові Миколайчуку.

На думку київського театрального критика Ольги Стельмашевської, сучасному кінематографу, як і суспільству в цілому, дуже не вистачає саме таких особистостей, таких героїв, таких кінозірок.

«Іван Миколайчук був справжньою кінозіркою 60-70-х років минулого століття. У ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий », - пояснює експерт.

Знаменитий режисер Сергій Параджанов казав: «Я не знаю більш, національного народного генія. До нього це був Довженко".

Звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні чиновники винесли акторові вирок - «націоналіст».

Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав уже посмертно.

"Я з пісні народної виріс..."

Композитор Олександр Білаш народився в березні 1931 р. Не стало його у травні 2003-го. Немає на світі і його вірної супутниці, дружини Лариси Остапенко. А музику Білаша багато хто, як і раніше, пам'ятає і любить. Живуть у народі й незабутні "Два кольори", що стали символом його творчості, та й, мабуть, самого його життя, де було все: і "любов", і "журба". Але любові завжди було більше. 

"Бо ти на землі - людина..."

"Лицар і в любові, і у війні"

Микола Куліш був лицар і в любові, і у війні. Мобілізований в Одесі до війська, він, ризикуючи карою за дезертирство, вирвався до Олешок попрощатися і заручитися з своєю дівчиною Антоніною.

До Дня народження автора "Словника"

«Самоук» Борис Грінченко довго не міг отримати дозволу «патентованих філологів» редагувати словник, що згодом отримав його ім’я.

Афоризми Максима Рильського

*****

Безсмертя – хто поставить на коліна?
Нове життя нового прагне слова.

Три радості у мене неодіймані: Самотність. Труд. Мовчання... (До 130-тиріччя від дня народження Володимира Свідзинського)

Характер

Свідзинський взагалі був м'якою і дуже толерантною людиною. Яким чином це поєднується з його винятковою твердістю і творчою  непоступливістю?

Провідник духовності в Україні

Михайло Возняк – український учений, літературознавець, мовознавець.  

Філософ мови...

Легендарний керівник руху карпатських опришків

4 вересня 1700 року народився  Олекса Довбуш – легендарний ватажок карпатських опришків, про якого складено багато легенд та пісень.

"Лицар краси і добра"

19 березня відзначають 120-річчя від Дня народження Максима Тадейовича Рильського. «Лицар краси і добра» Максим Рильський – перекладач, академік, фольклорист, талановитий педагог. 
Та передусім Максим Тадейович – видатний поет, продовжувач славних традицій класичної літератури. 

Справжня ЛЮДИНА

У цей день 66 років тому народився видатний український композитор, поет, творець української поп-музики і просто ЛЮДИНА Володимир Івасюк, який поплатився життям за любов до України. У  21, будучи студентом Чернівецького медичного інституту, Володимир Івасюк пише пісні «Червона рута» й «Водограй», котрі стали одними з найвідоміших українських пісень у світі. 

"Червона рута"

Дещо з невідомого про Лесю Українку

Цікаво знати, що, якби Леся в наш час жила, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А може, вона такою і була? У дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, навчилася читати ще чотирирічною, шестирічною вона вже прекрасно вишивала, а у дев’ять – написала перший вірш.

Про рівень її розвитку свідчить також і те, що  дев’ятнадцятилітньою Українка написала для сестри підручник «Стародавня історія східних народів». Крім того, поетеса знала сім мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому зауважувала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Важко не погодитися, що все це – і справді ознаки геніальності, адже не кожному таке дано.

Слово про Юрія Шовкопляса

Шовкопляс Юрій Юрійович – український письменник, прозаїк. Член літературної групи Пролітфронт у 1920-тих роках. Власкор «Літературної газети» (Москва) та «Літературної газети» (Київ). Обіймав посаду керівника кафедри журналістики Харківського університету (1949–1951) та Харківської організації СПУ (1953–1956). З 1956 по 1960 – головний редактор харківського журналу «Прапор».

Юрій Юрійович є автором багатьох збірок оповідань: «Геній», «Пробудження вночі» (1929), «Проникливість лікаря Піддубного», «Студенти», «Професор» (1930), «Договір на змагання» (1931), «Пригоди песика Джемки», «Лист» (1934),

Розстріляна пісня

Сьогодні  відзначаємо 114-річчя від дня народження Валер'яна Петровича Підмогильного.

Життя цього митця порівнюють із розстріляною піснею. Сучасники називали його «ходячою енциклопедією». За свідченням відомого письменника Юрія Смолича, з числа молодих письменників України 20-­30 років В. Підмогильний був «найпривабливіше інтелігентним, тонким і ранимим».

Велич особистості

"Дійсними творцями життя є мислителі, апостоли ідеї. Справжніми пророками історичних подій є Митці і, в першу чергу — поети". Ці слова Євгена Маланюка варто сказати і про самого митця,         який творив як поет, критик, публіцист: його доробком користалися в багатьох країнах Європи, Америки. Українці, на жаль, були відгороджені від Маланюкової музи.

Афоризми Євгена Маланюка

А я мушу незморено-просто -
Смолоскипом Тобі Одній
Я — кривавих шляхів апостол —
В голубі невечірні дні.
 *****   

Безкриле серце не окрилити.
***** 

Власне в цій елліністичності душі, в "елладності" геополітичного положення між Сходом і Заходом треба шукати причин, чому Україна, "між двома силами" існуючи, не здобулась на більше, ніж бути плацдармом для боротьби цих сил.
  *****   

Демон Мистецтва вибачає кров, морд, навіть зраду, навіть розпусту, вибачає всі злочини, крім одного, – злочину фальшу, злочину проти музикальності, проти вищої мистецької краси.
*****

 Знов на Богдановій дідизні
Історії свистять вітри,
Скрегочуть місяці залізні
Неповторимої пори.
*****
 

Малорос – це людина, яка капітулює ще до початку битви.
***** 

Малоросійство — це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Капітуляція ще перед боєм.
*****
 

Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі – Життя.
***** 

Напружений, незломно-гордий,
Залізних імператор строф —
Веду ці вірші, як когорти,
В обличчя творчих катастроф.
*****    

Нація — це невсипуща внутрішня "боротьба" сил формотворчих і ідеотворчих, з інертною масою ("більшістю") етносу.
*****    

Наша національна проблема – брак почуття ієрархії.
*****    

Необорима соняшна заглада —
Віки, віки — одна блакитна мить!
Куди ж поділа, степова Елладо,
Варязьку сталь і візантійську мідь?
***** 

Поезія має ту властивість, що зникнути навіки не може: заакумульована в ній творча енергія не лише не гине, а й має здібність періодично відроджуватися.
***** 

Та недаром, недаром весь степ кістками засіян
І на кожнім хресті придорожнім розіп'ято біль.
Припонтійським степам породи степового Месію,
Мадонно Диких Піль!
 *****   

Та страшно, страшно жить минулим...
Будучина — сліпий туман -
Над мертвих днів глухим намулом
Ховає вогники оман.
***** 

Українській душі бракує почуття трагічного, незважаючи на всю об’єктивну трагічність української історії.
***** 

Чому стилетом був мій стилос
І стилосом бував стилет.
*****

 Що ж таке малорос?
Це — тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово, а — в наслідках, часом — і расово.
 *****   

Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її – поети.

Класик сучасної української дитячої літератури

Сьогодні виповнилося 85 років від дня народження класика сучасної української дитячої літератури Всеволода Зіновійовича Нестайка. Для багатьох українців його «Тореадори з Васюківки» – найулюбленіша книжка дитинства.

Як сам Нестайко писав, «коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше».    

"Українське обличчя" символізму

 Письменник Павло Григорович Тичина - один із найяскравіших національних письменників минулого століття, поет, поліглот. Часто зустрічається, що

Павло Тичина володів 14 мовами, проте в бібліотеці київського музею письменника зберігається близько 20 тисяч книг, які написані або мають позначки автора на 20 мовах. Він один з тих небагатьох, буквально одиниць, які уникли долі колег по творчому цеху - «розстріляного відродження», кольору української творчої інтелігенції.

Людина енциклопедичних знань

Серед учених початку XX ст., чиє життя було нерозривно пов'язане з Україною, дуже яск­равою особистістю є видатний сходознавець і сла­віст Агатангел Юхимович Кримський. Людина феноменальної пам'яті, глибоких знань і тонкої інтуїції. На запитання, якими мовами він володіє, жартував зазвичай, що легше перелічити ті, котри­ми він не володіє. Напружену працю вченого, педагога й адміністратора він поєд­нував із літературно-художньою творчістю, ввійшовши в історію україн­ської літератури як оригінальний поет і самобутній прозаїк.