Неперевершений лірик Т.Шевченко

Ликері

Моя ти любо! Мій ти друже! 

Не ймуть нам віри без хреста, 

Не ймуть нам віри без попа 

Раби, невольники недужі! 

Заснули, мов свиня в калюжі, 

В святій неволі! Мій ти друже, 

Моя ти любо! Не хрестись, 

І не кленись, і не молись 

Нікому в світі! Збрешуть люде, 

І візантійський Саваоф 

Одурить! Не одурить бог, 

Карать і миловать не буде: 

Ми не раби його — ми люде! 

Моя ти любо! усміхнись, 

І вольную святую душу, 

І руку вольную, мій друже, 

Подай мені. То перейти 

І він поможе нам калюжу, 

Поможе й лихо донести, 

І поховать лихе дебеле 

В хатині тихій і веселій.

5 августа [1860], 

Пророцтва Кобзаря

Вічні слова

Олег Шупляк "Реве та стогне Дніпр широкий!" 2014р.

Наша дума...

9 березня 1814 р. народився   ТАРАС ШЕВЧЕНКО,  поет, художник, мислитель, прозаїк, драматург, громадсько-політичний  діяч
“Тепер, і тілько тепер, я вповні повірив у слово: любя, наказую ви… Тепер тілько я молюся і дякую Йому за безмежну любов до мене, за посланий мені іспит. 
Він очистив, зцілив моє бідне хворе серце. Він зняв з моїх очей призму, крізь яку я дивився на людей і самого себе. Господь навчив мене, як любити ворогів і ненавидящих нас. А цього не навчить ніяка школа, окрім тяжкої школи іспитів і довгої розмови з самим собою. Я тепер почуваю себе як не досконалим, то принаймні бездоганним християнином.