.jpg)
“Божая іскра” –
то тяжке прокляття, дикий і лютий пожар.
*****
І все-таки до
тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.
*****
І ти колись
боролась, мов Ізраїль,
Україно моя! Сам Бог поставив
супроти тебе силу невблаганну
сліпої долі.
*****
І доки рідний
край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?
*****
А в серці тільки ти,
Єдиний мій, коханий рідний
краю!
*****
Але минай
людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
*****
Благословенне
слово, що гартує!
*****
Боги в тім
винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.
*****
Будь проклята
кров ледача, не за рідний край пролита.
*****
Вода боронить
від огню живого,
Згорілу ж хату дарма поливати.
*****
Врятуєш душу,
коли загубиш тіло.
*****
Всі – жінки,
коли вони кохають.
*****
Геройство
мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.
*****
Гетьте думи, ви,
хмари осінні!
Тож тепера весна золота!
*****
Гумор найкраще
враження робить при серйозному тоні.
Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій.
*****
Для згаслих душ і безкорінних рас
Однаково ворожі – степ і море.
*****
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
*****
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять, —
досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
*****
З рук смерті люди дістають безсмертя.
*****
Завжди терновий
вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
*****
Зброя жде борця.
*****
Коли хто вмів одважно йти на страту,
Той мусить все одважно
зустрічать.
*****
Кохання — як вода — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й
топить.
*****
Краса – змагання до досконалості.
*****
Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.
*****
Кров без любові
викупить не може.
*****
Кубло гадюче!
перед ворогами
під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають
і раді закусати! Скорпіони!
*****
Люди й покоління – се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не
може.
*****
Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
*****
Мене любов ненависті навчила.
*****
Меча важкого рукоять
Не
важча від старої ліри.
*****
Ми навіть власної не маєм хати,
Усе одкрите в нас тюремним
ключарам:
Не нам, обідраним невільникам,
казати
Речення гордеє: "Мій дом —
мій храм!"
*****
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталась тільки надія одна.
*****
Ні! Я жива! Я
буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.
*****
На крилах
пісень.
*****
На ділі
каймося, не на словах.
*****
Над всіх старшин найстарша правда.
*****
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам вороття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
*****
Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.
*****
Не єдиним хлібом живе людина, але кожним словом, що з Божих уст
виходить.
*****
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
*****
Не поет, у кого думки не літають вільно в світі,
А заплутались навіки в золотії
тонкі сіті.
*****
Не в ідеї сила, а в самій крові!
*****
Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?
Се так колись і вітер пропаде?
*****
О, не один нащадок Прометея
Блискучу іскру з неба
здобував,
І безліч рук до неї
простягалось,
Мов до зорі, що вказує дорогу
Одвага наша – меч, политий кров’ю.
*****
Ой лимане-лиманочку, хвиле каламутна!
Де поділась наша воля, слава
тая смутна?
*****
Пекло страшніше
горить в нашім краю.
*****
Поетична мова – це найприродніша мова.
*****
Полум'ям вічним на жах всім нащадкам
Дантове пекло палає;
пекло страшніше горить в нашім
краю,-
чом же в нас Данта немає?
*****
Права без обов’язків – то сваволя.
*****
При світлі волі всі краї хороші,
Всі води гідні відбивати небо,
Усі гаї подібні до Едему!
*****
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно
іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний
меч,
Той, що здійма вражі голови з
плеч?
*****
Смерть – це велика всесвітня, космічна самота.
*****
Смуток – не робота.
*****
Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!
*****
Сором – хилитися і долі коритися.
*****
Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий
меч.
*****
Співці, не вгадуйте, ви, вчені, не
шукайте,
хто був той цар і як йому наймення:
з його могили утворила доля народу
пам'ятник — хай згине цар!
*****
Сум не має дна.
*****
Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки
смерть.
*****
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
*****
Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе
кайдани,
І кажуть всі: варт віл свого ярма,
Дивіться, як покірно тягне
рало!
Ні, ймення слов'янина недарма
Синонімом раба між людьми
стало!
*****
Терпіть кайдани
– то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.
*****
Ти мене убити можеш, але жити не примусиш!
*****
То не любов, що присяги боїться.
*****
Той тільки вільний від громадських пут,
Кого громада кине геть від
себе.
*****
Тоненька смужка брехню від
правди ділить у минулім, а в прийдешньому
нема вже й смужки.
*****
Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.
*****
Ту брехню, що справдиться, всі правдою
зовуть.
*****
Усе відбивається в пісні, як в морі.
*****
Фантазіє, богиня легкокрила,
Ти світ злотистих мрій для нас
одкрила
І землю з ним веселкою
з'єднала.
*****
Хіба крові не варта краса?
*****
Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і
надія!
*****
Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, –
“Огню іскра великого”
Повік не згасає.
*****
Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.
*****
Хотіла б я вийти у чистеє поле,
Припасти лицем до сирої землі
І так заридати, щоб зорі почули,
Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
*****
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука,
чи пісня й думка кволі?
*****
Хто не був високо, той зроду не
збагне, як страшно впасти.
*****
Хто зрікся всього, а себе не зрікся, не любить той.
*****
Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.
*****
Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.
*****
Хто по неволі согрішив, той чистий.
*****
Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.
*****
Хто визволяє сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.
*****
Чесний покриву не потребує.
*****
Чи довго ще, о Господи, чи довго
ми будемо блукати і шукати
рідного краю на своїй землі?
*****
Що сльози там, де навіть крові мало!
*****
Я сьогодні в
тузі, в горі,
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Серденько мені.
*****
Язви гоїть вогонь.
*****
Як
може бути, щоб тіла ходили вкупі,
Але душі двома шляхами й врозтіч?
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
